Калина (українознавча змістова лінія)

«Без верби й калини — нема України», — усім відоме українське народне прислів'я, яке фактично визначає сутність буття українського народу. Здавна символом рідної землі, дівочої краси була саме калина, яка оспівана не в одній українській пісні, навіть російська народна пісня оповідає про «калинку-малинку».

У дворі моїх дідуся і бабусі ростуть декілька кущів калини. Навесні вони уквітчають наш двір і хату, милують око, а взимку бабуся готує з калини напій, який лікує, зігріває і бадьорить. Саме про неї, про калину, бабуся полюбляє мені розповідати та повчати, що не треба цуратися і забувати давні традиції і звичаї свого роду.

Бабуся казала, що з давніх-давен на весіллі перед нареченою і нареченим ставили букети червоної калини з ягодами на щастя, достаток і любов. Ягодами калини уквітчували весільний коровай. А коли одружувалася моя бабуся, то їй у вінок дівчата також вплітали калину. Українські господині прикрашали свої хати, влаштовуючи червоні грона на покуті як оберіг від злих духів і помислів людських.

Мій дідусь, копаючи людям колодязь в дворах (так на життя заробляв), рекомендував завжди саджати калину біля нього. Бо в народі побутує думка: якщо біля колодязя росте, пишається калина, там і вода чистіша та смачніша. А ще дід слідкує та контролює момент цвітіння калини, бо то означає, що час висаджувати гарбузи, кукурудзу та огірки.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать