Царівна-Лебідь (твір-опис картини М. Врубеля "Царівна-Лебідь")

Є картини, до яких входиш, мов у зелений ліс. Є твори, з якими добре вивчати історію країни, людини, людської культури. Є полотна, де хочеться опинитись поруч з героями у пригодах чи боротьбі, простягти їм руку, підтримати і захистити. Є картини-плакати і картини-візерунки.

У цьому ж полотні — щось незвичайне і казкове. Одразу ж вражають очі. Великі, темні, з довгими віями. Про такі кажуть — безодні.

Синьо-сіро-блакитний фон. Як морська вода, що чекає бурі. Вона відбиває у собі похмуре небо.

Пам'ятаєте:

Море вздуется бурливо,

Закипит, поднимет вой.

На все полотно — білий сплеск морської піни чи пташиних крил, а може, й того й іншого разом. Ось крила переходять у чудове, розкішне вбрання, прикрашену срібним позументом фату. Художник спіймав саме момент перевтілення:

Знать, близка судьба твоя:

Ведь царевна — это я.

Царівна не в пишному палаш, з придворними, мамками й няньками, а тут, на морському березі, біля невідомого острова, де осіннім червоним золотом горить листя дерев. Не безглуздо-блискуча золота корона, а старовинний вінець із срібла прикрашає витівними візерунками і перлинами горду голову. Чорні коси спадають на спину, у білий шовк плаття — крила. Трохи сором'язний загадковий дівочий погляд. Ніби вдушу зазирають великі очі.

Навіть не згадуєш: де ж той місяць, що блищить під косою, де зірка, що горить у лобі...

Сама казка виникла з морської хвилі, розправила крила на полотні. Саме такою, за рядками пушкінської "Казки про царя Салтана", побачив Царівну-Лебідь російський живописець Михайло Врубель.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать