Народний одяг — витвір мистецтва

І сучасний одяг може багато що сказати про свого власника - про його виховання та прибутки, професію та почуття смаку. Але ще тисячу років тому одяг був набагато красномовніший. І помиляються автори старих історичних романів, коли вважають наших предків дикунами, що не ладні були виготовити гарних зручних речей. Сучасні дослідники стверджують: ті "грубо зшиті сорочки" на давніх слов'янах сиділи не гірше, ніж їхня власна шкіра. Усе вбрання було ідеально припасоване до фігури, і - незважаючи на те, святкове воно було чи повсякденне - оздоблене вишиванками і прикрасами-оберегами.
Так, у ті давні часи жодна сережка чи намисто не були "абиякі". Вони були знаками, символами богів-покровителів чи духів предків і несли в собі примітивну, але могутню, з точки зору давніх слов'ян, магію. Якийсь атрибут божества чи предка-покровителя забезпечував їхню присутність і - в разі потреби - допомогу. Оберегами були не лише ювелірні прикраси - гривні, намиста, персні, а й вишиванки. Жодного зайвого стібка не робили давні майстрині, але вони прикрашали усі деталі одягу та взуття. А оскільки у кожному селі були свої хранителі-предки, в кожній водоймі - свій водяник, а у полі, лузі та лісі - особливі, свої, хоч і дрібні, божества, то й вишитий оберіг, що мав закликати на допомогу чи захистити, був особливий. Він відрізнявся від тих, що вишивали майстрині з сусіднього села, за кольором і формою. Тому у давнину, зустрівши зовсім незнайому людину, тре-" ба було лише подивитись на її вбрання, щоб дізнатись, хто вона і звідки. Тому й було заведено у ті часи зустрічати "по одежі".
Після прийняття християнства люди поволі забули зміст вишиванок, хоча й продовжували за звичкою прикрашати сорочки різноколірними вишиванками. Одяг лишився функціональним - у ньому так само зручно працювати чи витанцьовувати бойовий гопак - і гарним. Але на вишиванках кольори та фігури перемішались між собою. І лише ентузіасти-дослідники можуть сказати, хто й навіщо носив деякі з них, від якого зла хотів себе захистити. Тепер це - наче слова забутої мови або ноти мелодії, якої ніколи ніхто не заграє. Ми, звісно, знаємо, що та мова була дуже складна й мала безліч відтінків, що та музика була довершена в своїй простоті й глибині. Але вони належали до зовсім іншого світу, де демократію не відстоювали, а використовували; де слова "ближче до Заходу" писали лише на географічних картах.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать