Чому і від кого треба охороняти природу?

У школі нас вчать, що природні ресурси - це народне багатство, що природу треба охороняти. Це все правильно, але чи завжди ми замислюємося над своїми вчинками, чи кожен може впевнено сказати, що він не шкодить природі рідного краю? І взагалі, чи всі розуміють, що таке природа, чим вона є для нас? Маля скаже: "Природа - це все, що нас оточує". А мені здається так: природа - це цілісна система Всесвіту, а людина в ній - одна з ланок, причому найактивніша. Люди давно вже втручаються в природні процеси: змінюють рельєф поверхні землі, створюють нові русла річок та штучні озера, розводять одні види рослин і тварин та знищують інші, добувають корисні копалини, поки вони ще є.
А що буде потім, мало хто замислюється. Ну, припустімо, води вистачить усім. А газ, нафта, вугілля? Повітря, на перший погляд, нікуди не дінеться, але ж яке воно? У селі це не так помітно, а в місті, особливо великому, дихати вже просто нічим, бо повітря забруднюють і автомобілі, і труби заводів та фабрик, і навіть листя восени двірники згрібають у великі кучі та спалюють. А якби прикопали та воно перегнило, було б подвійна користь: і добрива непогані, і повітря без диму. Забруднюється повітря - забруднюються наші легені. Викидає завод у річку відходи виробництва - і отруюється все навкруги: трава, яку їдять корови, вода, яка згодом потрапляє до нашого водопроводу. Таким чином виходить, що людство "рубає гілку, на якій сидить". Отруйна вода тече до моря, і якщо нам вдалося уникнути отруєння через питну воду, то попереду ще риба, виловлена в тому ж самому морі, разом в накопиченими в її тілі хімічними речовинами. Щось не дуже райдужні перспективи бачу я в майбутньому для людства. А може, людство - це помилка природи? І правда, жодний гвинтик природного механізму не прагне до самознищення або до погіршення умов свого існування. Так, звичайно, є Така наука - екологія, але захищає природу не наука, а державні закони, тільки не всі люди хочуть їх виконувати. Екологія вивчає, якої шкоди завдає природі людська діяльність, та підказує шляхи вирішення цих проблем.
Ось, наприклад, була така тварина - морська корова. Вся її вина полягала в тому, що вона мала смачне й поживне м'ясо. Мисливці знищили усіх морських корів за якихось тридцять років, і тепер ми можемо побачити цю цікаву тварину тільки на малюнках. Але в природі ніщо не може зникнути просто так, без якихось наслідків, бо все в ній взаємопов'язане. І тому, шкодячи природі, ми в чомусь обділяємо самі себе.
У нашому місті є музей природи, одна кімната якого присвячена Червоній книзі. Тут можна побачити рослини й тварин, які зникають з нашої флори та фауни. Мені запам'яталися такі рослини: півонія тонколиста, сон-трава та едельвейс. Ну, звісно, тих тварин, яким загрожує цілковите зникнення, ми врятувати не в змозі. Для цього існують державні заходи, створюються заповідники та заказники. Екскурсовод у музеї розповідала нам, як вчені рятували ховрахів. У тому районі, де чисельність цих тварин загрозливо зменшилася, створили заказник - заборонили проводити господарську діяльність цілих п'ятдесят років. І популяція ховрахів почала відновлюватися! Якщо так багато можуть зробити для природи вчені, то й ми, школярі, теж можемо допомогти природі рідного краю. Наприклад, вирощувати ті рослини, яких залишилося дуже мало. А хто не вміє чи не хоче вирощувати, той може принаймні не рвати в лісі та в полі дикі рослини.
І все ж найголовніше наше завдання - не шкодити природі, не забруднювати воду, повітря, ліс. Дуже часто школярі, відпочиваючи в лісі, викидають консервні банки, пластикові або скляні пляшки, поліетиленові пакети. Ні на мить вони не замислюються, як себе почуває при цьому ліс, який дав їм притулок та відпочинок. А якби зрозуміли, що ліс живий, що йому боляче так само, як і нам, коли в око залетить комаха. Тільки ми можемо звільнитися від стороннього предмету, а ліс не може, він потребує нашої допомоги. Є такі "туристи", що навіть вогнище не гасять, коли йдуть додому. Ну, це вже зовсім злочин. Подме вітер, і може спалахнути лісова пожежа, а з нею вже школярі не упораються. Доведеться викликати пожежників, а порушники мають відповідати за свій вчинок перед законом.
Минулої весни діти нашого та паралельного класів разом з учителем трудового навчання посадили в сквері біля школи саджанці дерев - берези, горобини, кленів, лип. Влітку, на канікулах, ми по черзі їх поливали. Сподіваюся, більша частина цих дерев виживе, якщо зима не буде дуже суворою, і тоді в нашому мікрорайоні стане чистішим повітря, та й око милуватиме приємна зелень, і пташкам буде притулок. Оце і є наш маленький внесок до скарбниці рідної природи.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать