Криничко, дай водички!

Загубили зірки свої очі в криниці.
Залишили в безодні палаючий зір,
Ніби просять безсилі чистої водиці,
Ніби з неба землі посилають докір.
Вода - це не забаганка, а перша життєва необхідність. Але як подивишся на ту криницю з брудною водою, то стає страшно. Куди ми йдемо? Людство, мабуть, думає, що природа вічна і вода нікуди не подінеться. Але ж це зовсім не так. На сьогоднішній день вчені заявляють, що кількість води у водоймищах значно зменшилась, а водичку з кринички пити взагалі заборонено. "Коли зникне останнє дерево, коли помре остання тваринка, коли людина не знайде й краплинки води... тільки тоді людство зрозуміє, що гроші не можна їсти..." У природи взагалі немає компромісів, а тільки два варіанти: бережно ставимося до неї і насолоджуємося її дарами або вона потроху знищить нас... Особисто моя душа в тривозі, бо Земля ніби в пастці, як загнаний звір.
Зрозумійте, нащадки, в екології сила,
Від екологічного злету оживають серця,
Не втягніть Україну в пекельну могилу,
Бо з загробному світу нема вороття.
Ми очистим криницю, і запахнуть світанки,
І лелека достане ту воду із дна,
Що цілющою стане із ночі до ранку,
Наші очі ж тепер - то її глибина...

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать