Хто щиро любить, той суворо карає

На перший погляд, це твердження парадоксальне. Хіба суворість і любов можуть поєднуватися? Але якщо поміркувати, то виходить, що ця думка є слушною.

Свідченням цього є те, що в суворих батьків часто найбільш виховані діти, та й до життя вони пристосовані. Чому? Та тому, що не чекають від життя лише "пряників", а наполегливо працюють, щоб забезпечити собі гідне життя. Той, хто навчений змалку обмежувати, стримувати свої бажання, може багато чого досягти. Це й свідчить про те, що які батьки щиро люблять своїх дітей, завжди суворо карають за негідні вчинки.

Прикладом такого ставлення до виховання є Платон Микитович Ангел з п'єси О. Коломійця "Дикий Ангел". Міркуючи про виховання, він висловлює думку, що надто м'яке ставлення до дітей призводить до поганих наслідків. Досить згадати сумну історію його сусіда, який свого сина не виховував суворо, отож і не навчився парубок заробляти, а лише вимагав у батька грошей. Платон говорить про те, що життя не тато з мамою — не пожаліє, отож краще вже батьки навчають суворо, бо вони ж люблять і прощають.

І як не згадати приклад зі свого Життя, коли мама не пускала на вечірку, а так хотілося туди потрапити, бути "як усі". Та мама знала, що на таких, вечірках без дорослих часто трапляється таке, що потім не виправиш. І хоч прикро було і здавалася образливою така суворість, не можна не визнати: мати зробила правильно, люблячи серцем, життєвим досвідом захищаючи дитину від помилок.

Отож з усього сказаного випливає, що й справді хто щиро любить, той суворо карає.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать