Є в коханні і будні, і свята

На перший погляд, це твердження здається хибним, адже кохання — це свято, це піднесення душі, а будні частенько називають сірими. Хіба може бути буденним кохання?

Та потім розумієш: свята не може бути без буднів. Свято не може тривати вічно. То й що ж тоді, виходить, кохання з'являється як свято і йде у небуття з понеділка? Усі ми знаємо, що так не буває. Кохання справжнє завжди з людиною: воно не тільки святково яскраве, але й тихе та лагідне, коли зігріває у будні, робить людину щасливою щодня. Мабуть, слід зрозуміти це від самого початку, аби не розчаровуватися. Кохання — це щастя, якого потребує людина щодня, і в будні, і в свята. Тому і є в коханні "і будні, і свята".

Підтвердженням цього можна назвати багато літературних творів, присвячених темі кохання, сім'ї, побуту. Наприклад, у романі П. Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" зображено не тільки свято кохання Чіпки та Галі, але й будні, що стали нездоланною перешкодою для щастя. Та й у повісті І. С. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" після свят у коханні Карпа та Мотрі, Лавріна та Мелашки настають будні. Отож виходить, і справді "є в коханні і будні, і свята", як писав поет В. Симоненко.

Прикладом може бути історія шлюбу В. Сосюри і стосунків поета з дружиною. Які прекрасні вірші присвятив Сосюра Марії Гаврилівні — "синьоокому щастю й горю". І які страшні будні чекали на них. Та після ув'язнення дружини пост зустрів її на вокзалі й на руках ніс додому, як розповідають його сучасники. Свята й будні сплелися в цьому вчинку співця кохання, як і в усьому житті.

Отже, з усього сказаного можна зробити висновок: "Є в коханні і будні, і свята".

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать