А ми тую червону калину підіймемо

Існує легенда, за якою Бог створив світ і почав розселяти людей. Кожну націю він чимось обдарував. Українців Бог нагородив красою і піснею, бо без пісні вони не уявляють свого життя. Співають в Україні в радості і в горі, на хрестинах і весіллі, на роботі і під час відпочинку, в свята і в будні. У піснях розкривається щира душа нашого народу, його славна історія.
Кожен з нас із самого малечку носить у серці материнську пісню - те вічне, що живить душу, не дає їй зміліти і зламатися. З-поміж усіх материнських пісень особливою красою сповнені пісні, пов'язані з калиною, адже калина - один з прекрасних символів України, який уходить в нашу свідомість з маминої колискової:
Ой спи, сину, бо покину,
Сама піду по калину,
Наламаю калиноньки
Для дитини в голівоньки.
Як калина цвісти буде,
То дитина рости буде,
Вже калина процвітає,
А дитина виростає.
Українські календарно-обрядові пісні теж нерозривно пов'язані з калиною: крім веснянок, калина оспівується в русальних, петрівчаних та весільних піснях, гаївках, колядках, щедрівках. Калина у весільній пісні - то вродлива відданиця, щаслива родинна доля. Калина з пісні уособлювала й долю заміжньої жінки, родинні стосунки. А коли у матері виростав син, вона, благословляючи його в дорогу, наставляла не забувати калину. Образ калини у рекрутських та солдатських піснях боляче хвилює душу. Важка і тривала служба нерідко закінчувалася трагічно, і тоді вояк перед смертю заповідав посадити на його могилі калину.
Калина - це своєрідний символ України, що увібрав у себе і образ матері й образ родини, і усього нашого прекрасного українського роду. Сьогодні Україна постала у світі рівною серед рівних, вільною серед вільних, проголосивши незалежність у Декларації від 16 липня 1990 року та в Акті про незалежність від 24 серпня 1991 року. Тому гордо і велично лунають слова пісні "Розлилися круті бережечки":
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми ж нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
Славні козаки, що склали цю пісню, і їх нащадки відстояли славу рідної землі і заповіли нам завершити розпочату ними справу щодо відродження національної держави. На мою думку, замало просто милуватися і пишатися Україною, з гордістю усвідомлюючи, що ти належиш до славетного українського роду. Кожен повинен визначити своє місце у справі відродження України і присвятити своє життя цьому святому покликанню.
В. Симоненко писав:
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.
Ця боротьба, прагнення до знань - запорука розквіту нашої держави, бо без цих знань, досвіду ми не зможемо побудувати цивілізовану незалежну Україну. Я вірю, що і своїм нащадкам ми передамо її щасливою і вільною, а над нашими здобутками буде полум'яніти ніжна калина, об'єднуючи своїх дітей-українців:
У лузі калина, у лузі червона
Хорошенько цвіте,
Ой роде наш красний, роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося, небагато нас є.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать