Мій улюблений олівець (оповідання з елементами роздуму з власного досвіду)

У кожного мого однокласника, я думаю, є талісман. Це може бути якийсь зо¬всім немудрий предмет, який, на думку людини, дає їй удачу. Наприклад, у Артема Малюка таким талісманом є срібний ланцюжок, який він носить на зап'ясті. А ось у Маші Вакуленко — маленька гумова лялечка. Під час контрольної вона ставить її на парту, і ніхто не сміється. І що цікаво: Маша пише контрольні від¬мінно. Правда, вчителька математики Оксана Миколаївна сказала, що справа не в талісмані, а в знаннях. І справді, дівчинка сумлінно готується до кожного уроку, і взагалі вона відмінниця.

Є талісман і в мене. Ні за що не здогадаєтеся, що це за річ! Це звичайнісінь¬кий креслярський олівець рожевого кольору. Чому саме олівець? А річ ось у чому.

Іноді я буваю неуважним учнем: то зошит забуду, то щоденник, то щось з кан¬целярського приладдя. А того разу, коли була контрольна з математики, я забув і лінійку, і олівець для креслення. Лінійку дав мені сусід по парті Артем. Оксана Миколаївна зробила мені зауваження і витягла з шухляди олівець рожевого кольо¬ру з гумочкою-ластиком на кінці.

— Нехай він дасть тобі удачу, — посміхнувшись, побажала вчителька.

Після уроку Оксана Миколаївна сказала, щоб я залишив олівець собі. З цією контрольною я впорався успішно — десять балів за таку важку роботу!

— Ось бачиш, це олівець тобі допоміг, — пожартувала вчителька.

А я подумав: чому б не зробити олівець талісманом? Йдучи до школи, я жод¬ного разу не залишив його вдома. Олівець для креслення рожевого кольору зав¬жди на моїй парті. Я його бережу, на звичайних уроках користуюся так званим робочим олівцем. А подарованим учителькою — лише на контрольних. У те, що олівець чарівний, повірили друзі.

— А що тобі відомо про олівець? — запитав мене Артем. Я нерішуче відповів:

— Та майже нічого, власне, те, що відомо й тобі. Ось грифель, який оправле¬ний в дерево. Бувають олівці креслярські і кольорові. Першими, як ти розумієш, креслять, другими малюють.

Увечері, повернувшись додому, я відкрив енциклопедичний словник. І багато нового дізнався про олівець.

По-перше, стрижень усередині олівця — це графіт, а графіт — мінерал залізно-чорного або сірого сталевого кольору. Він має металевий блиск, іноді матовий, землистий. У різноманітних куточках земної кулі є поклади цього цінного мінера¬лу. Видобувають графіт і в Україні.

По-друге, дерево, яке йде на виготовлення олівців, теж незвичайне. Це — олів¬цеве дерево: ним є червоний ялівець (майже олівець!), деревце заввишки шість метрів. В Україні червоний ялівець росте в Криму. Багато його в Північній Аме¬риці. Деревина олівцевого дерева щільна, з приємним ароматом. Застосовується не тільки у виробництві олівців, але й у столярській справі.

По-третє, олівці приємно пахнуть. Я з дитинства любив нюхати нові олівці. Мені здавалося, що це пахне сама фарба на олівцях, а тепер я розумію, що це па¬хощі цінного дерева. Особливо приємний запах, коли знімаєш з олівця стружку. Я не знаю, з якої країни дерево на моєму олівці-талісмані рожевого кольору, де видобули для нього графіт. Але я знаю, що в цей виріб вкладено труд і майстер¬ність багатьох людей. Вони наче естафетою передали через олівець своє бажання працювати Дивлячись на олівець, я ніби чую подих вітрів різних далеких країн.

Ну як олівцю не бути талісманом!

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать