Веселка на столі (опис предмета)

Вазу купили ранньою весною, коли тільки-но розтанув сніг, коли день був похмурим і незатишним. Принесли додому, вийняли з коробки і поставили на стіл.

Вона була такою красивою, що мій погляд не втомлювався мандрувати по її поверхні. Світло від вікна відбивалося в її гранях, і навіть у похмуру погоду на білому аркуші паперу, який лежав поруч з нею на столі, час од часу з'являлися бірюзові, зелені, рожеві іскорки. Вона ніби старалася здаватися привабливою, їй хотілося, щоб господар не розчарувався в покупці. На перший погляд ваза здавалася масивною. Вона була невеличкою, вгору розширювалася, знизу була трошки звуженою. На світлому склі витіюватий орнамент нагадував дитячу мозаїку.

З того самого часу як ваза оселилася в цьому будинку, вона забула, що таке спокій. Працювати доводилося і взимку, і влітку з однаковим навантаженням. Восени і взимку вазі було особливо важко. Саме в цей час її господар ставив в неї троянди. Мало сказано, що ці примхливі квіти сваряться проміж себе, так вони ще вимагають до себе постійної уваги. То їм вода, бачите, прохолодна, то їм сонце заважає, коли заглядає у вікно. А хто-небудь поцікавився, чи подобається вазі стояти на підвіконні! Адже ж стоїть, і терпляче стоїть.

А які гарні гвоздики, ромашки, хризантеми, айстри! Вони ошатні, сором'язливі, ніколи не хвастаються і не штовхаються. Вазі завжди цікаво слухати їх. Часто вони і її втягають в розмову. Тоді настають найблаженніші хвилини, про які ваза потім мріє до наступного сезону.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать