Бірманські конвалії в бабусиному саду

Моя бабуся живе неподалік Харкова в мальовничому приміському селищі. Тут біля кожної оселі — квітник. У саду моєї бабусі милують людське око червоні тюльпани і блідо-рожеві півонії, ніжні троянди і п'янкий жасмин, темно-синій бузок і жовтогаряча красоля. Є тут і м'ята, любисток, нагідки та чорнобривці. Ще й барвінок зеленіє в квітнику.



...Під старою грушею знайшла притулок лісова квітка конвалія. Як і чому потрапила вона сюди?



— Посадила я її тут давно — накопала в Бірчанському лісі. Кажуть, що конвалія — символ прихованого кохання. Ще в дитинстві почула я таку легенду, — почала свою розповідь бабуся. — Жила в нашому селі красива дівчина-наймичка. Закохалася вона в панича. Він теж її палко покохав. Коли дізналися про це старі пани, наказали знищити дівчину. Схопили її панські прислужники, повели до лісового озера. Вона, бідолашна, плакала: де падали її сльози, виростали конвалії. Та не допомогли сльози — втопили нещасну в озері. 1 на тому місті з'явились прекрасні білі лілеї. Панич, коли дізнався про це, прокляв своїх батьків, пішов до озера і довго-довго дивився на чудові квіти. Так і сидів там, доки не перетворився на зелений дуб, який і зараз росте біля озера...



Бабуся посадила конвалії у своєму саду, щоб ці ніжні білі квіти нагадували їй рідне село, дитинство, Бірчанський ліс.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать