Музика в житті людини

Бог дав нам музику, щоб ми насамперед підіймалися нею вгору.



Ф. Ніцше



Музика супроводжує людину з колиски і до останнього подиху. А ті, хто вірить у потойбічне життя, будуть і на тому світі слухати ангельський спів.



Одне з чільних місць у культурі народу належить пісні. Це можна сказати про культуру і менталітет майже кожного народу, але в духовному житті українського народу пісня займає особливе місце.



Усім відомо, що українська мова — одна з найбільш мелодійних, співучих мов світу і що в Україні завжди любили і вміли співати. Але чому українські пісні люблять не тільки українці? Чому ці мелодії до душі кожному, у кого в грудях живе серце, а не холодний камінь? Про такий феномен, як українська пісня, я хочу вам розповісти на прикладі своєї родини.



Скільки я знаю поколінь своїх предків, усі вони українці. Говорять же зараз у нашій родині російською, тому що давно всі живуть у східних містах України й у Росії. Книги, газети, журнали читають обома мовами. Немає для нас різниці, якою мовою говорить диктор, йде фільм або спектакль. А от пісні співають завжди українські. Не тільки, ясна річ, але переважно.



Щоліта велика родина збирається в нас на дачі. Приїжджають рідні з Москви, Києва, Полтави. Особливо велика потреба в українській пісні в москвичів. Начебто у них спрага, а це ковток холодної криничної води.



І от майже щовечора летять у небо пісні: "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", "Ніч яка місячна, зоряна, ясная"; про Дорошенка і Сагайдачного, що "проміняв жінку на тютюн та люльку"; про старого діда, що не пускає молоду жіночку погуляти; про дівчину, що благає милого: "Постав хату з лободи, а в чужую не веди". А вже якщо в два голоси заспівають класичний дует "Коли розлучаються двоє", то завжди сльози на очі навертаються.



Пісні можуть стати стимулом для подальшого духовного розвитку людини. Мене, наприклад, коли я ще не вміла читати, вони познайомили з віршами нашого великого Кобзаря. Сумно було слухати про думи, що "стали на папері сумними рядами"; страшно — про вітер, що "додолу верби гне високі, горами хвилі підійма". Коли я довідалася, що це пісні на вірші Шевченка, мені схотілося прочитати ще що-небудь з його поезії. Те ж саме було і з поезією великого російського поета С. Єсеніна. Спочатку на сімейних посиденьках я чула про опалий і заледенілий клен, про золоту "рощу", що "отговорила милым языком", про те, що "все прошло, как с белых яблонь дым", а потім упивалася віршами співця російської природи, вчила вірші Єсеніна напам'ять.



Звичайно, музика в житті людини — це не тільки пісні. Це я прекрасно розумію. Напевно, колись прийде до мене розуміння класичної й оперної музики. Я майже впевнена в цьому, тому що мені з дитинства прищепили смак до гарної музики: української пісенної класики. Завдяки цьому серед сучасних пісень я вмію відрізняти справжнє від бездарного, минущого, бездуховного. Є прекрасні сучасні пісні. Саме вони ввійдуть у культурну спадщину мого народу. Саме вони поряд з народною пісенною класикою будуть формувати культуру майбутнього, будуть підіймати нас угору.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать