Сонячний зайчик (твір-розповідь)

Навіть дорослі люблять пустувати і, узявши дзеркальце, змушують танцювати на стіні сонячних зайчиків.



Наш клас зранку залитий сонцем. Навіть якщо не брати в руки дзеркала, сонячні зайчики все рівно будуть стрибати по стінах класу. Вони відбиваються від стекол портретів, що висять на стіні, книжкових шаф та просто від різних блискучих предметів.



Одного разу ми вирішили використати сонячний зайчик у своїх інтересах. Мала бути контрольна з математики. Ми з хлопцями домовилися прийти на урок із дзеркальцями. Якщо в когось виникнуть на контрольній труднощі з виконанням завдання, він непомітно витягне дзеркальце і змусить танцювати на стелі й стіні сонячний зайчик. Тоді всі ми випустимо на волю і своїх сонячних зайчиків і відвернемо цим увагу вчителя, щоб допомогти "потопаючому".



Усі дні перед контрольною були сонячними. Здавалося, наш задум легко здійснити. Але на початку контрольної небо затяглося хмарами. Погода немов вирішила нас покарати. Жодного проміннячка не пробилося за весь урок до класу. Продзвенів дзвоник, ми здали контрольні роботи вчителю. По обличчях друзів було зрозуміло, що не всі справилися з завданням.



Коли ми поверталися додому, знову яскраво світило сонце. Воно відбивалося у весняних калюжах і струмках, у вікнах будинків. Здавалося, виймай дзеркальце і лови сонячні промені скільки душі завгодно. Але робити цього чомусь не хотілося.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать