Як я навчилася читати (твір-розповідь)

Коли я була зовсім маленькою і не вміла читати, мені читала мама. Я довідалася про доброго доктора Айболита, Червону Шапочку і трьох поросят, про дядька Стьопу і розсіяного з вулиці Басейної, про дружбу лева і собачки. Мама читала мені вірші, казки, розповіді. Ми розглядали в книгах малюнки, і мені не дуже подобалося, коли книга закінчувалася. Одного разу мама сказала: "Я розповім тобі казку про букви і звуки". Вона дістала великі картинки, на яких були намальовані червоні й сині букви. "У місті Букварі жили діти, — розпочала казку мама, — хлопчики і дівчатка. Дівчатка ходили в червоних платтячках, а хлопчики в синіх костюмчиках. Дівчатка дуже любили співати. "А-а", — співала одна. "У", — підхоплювала інша. А хлопчики співати не вміли. Вони говорили твердо і строго.



Одного разу дівчатка прийшли в гості до хлопчиків. Разом вони гралися, танцювали, пили чай. "Давайте заспіваємо", — запропонували дівчатка.



— А ми не вміємо співати, — відповіли хлопчики.



— Зараз ми вас навчимо, — промовила дівчинка А і взяла хлопчика М за руку.



— Ма-а, — заспівали разом діти.



Усі стали парами й почали співати: бу, ля, ре. Так дівчатка навчили хлопчиків співати". "От бачиш, — сказала мама, — з букв і звуків можна складати склади, а зі складів цілі слова. Це дуже цікаво, спробуй!"



Цього вечора я вперше прочитала сама багато слів. І з тих пір читання стало для мене найулюбленішим і захоплюючим заняттям.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать