Як тебе не любити, Харкове мій

Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, — найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місто — єдине, неповторне. Воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило своєю касою, подарувало друзів. Ти — його частинка, його надія.



Таким для мене є мій Харків: добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. Це друге за величиною місто України. Воно розташоване на перехресті рік Лопань, Уди та Харкова. В ньому дивовижно переплітаються сива і славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. Він серйозний і поважно тихий. Головна і найкраща вулиця міста, його історичний центр — вулиця Сумська.



Я щиро й ніжно люблю свій рідний куточок землі. Найбільше він мені подобається у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом бузку і свіжого зеленого вбрання.



А який він загадково дивний взимку! Цієї пори року він найбільш красивий увечері; коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки.



Золотом вкритий мій Харків восени. Мені здається вона у нас особлива, може це тому, що в місті багато дерев, і коли вони скидають своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою.



Літо уквітчує вулиці Харкова.



Пройде зовсім небагато часу, і буття рідного краю буде залежати від мене і таких, як я. Це саме нам дбати про наше місто вже через декілька років, і від нас буде залежати його майбутнє.



Я впевнена, якщо й надалі в наших серцях буде палати вогонь любові до Харкова, Харківщини, то повік не згасне його слава!

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать