Позиція (Участь молоді України в сучасному політичному житті держави)

Часто у розмовах із друзями я чую думку, що наша справа — учитися, здобувати знання, які стануть основою майбутньої справи. Політика ж — справа дорослих, їм засідати в парламенті, кабінетах, керувати державою. Особисто мені тяжко погодитись з такою позицією, бо я переконаний, що саме від нашої суспільної свідомості залежить майбутнє України.



Хіба ми цього не відчуваємо? Хіба ті зміни у ставленні до нас, молодих, із боку влади не доводять, наскільки вагомою силою ми вважаємося? На початку дев'яностих до молоді, яка дозволила собі протестувати проти влади, придивлялися, вивчали з обережністю не тому, що розуміли, яку рушійну силу вона має, а тому, що у тієї ж влади спрацював інстинкт самозбереження. 1994 року почали розуміти, яку важливу роль вона може відіграти у політичних процесах. 1998-го це розуміння сягнуло, на мій погляд, піку — молодь та молодіжні ідеї намагалася використати чи не кожна політична сила, що претендувала на місця в парламенті. Та й самі молоді люди це зрозуміли, і деякі навіть стали депутатами, чого не могло бути у попередніх скликаннях.



На президентських виборах молодь також показала свою високу політичну активність: тоді як у парламентських виборах 1994 року брало участь лише 25 % молодих людей, у виборах 1998-го на дільниці прийшло вже більш як 50 %, а під час президентських виборів — аж 70 %. Думаю, саме це спонукало Президента переглянути державну молодіжну політику.



Чи не це — найкраще свідчення вагомої ролі молоді в сучасному українському суспільстві? Так, ми повинні накопичувати знання сьогодні за шкільними партами, дбаючи про своє майбутнє. Але це майбутнє нерозривно пов'язане з майбутнім нашої Батьківщини; і тому говорити, що ми вчимося "для себе", мені здається, помилково.



Зараз інколи у пресі я зустрічаю припущення, що нам, молодим, важко буде піднімати економіку в третьому тисячолітті: на перешкоді стануть занедбаний стан господарства, важкі екологічні умови, відсутність у нас досвіду. Та, думаю, це не так. Молодь швидше пристосовується до наявних умов, бо не має вантажу минулого. І в міру нашого просування до демократичної держави ця тенденція лише посилюватиметься.



Зрозуміло, що з часом, коли Україна шляхом незалежності прийде до свого розквіту, інтереси молодого покоління потрохи відійдуть від площини політичної до площини побутової. Це явище не нове, позаяк у політично стабільній державі більшість не має схильності до політики в її чистому вигляді, але має безліч інтересів, пов'язаних із нею: робота, освіта, духовний розвиток.



"Хто має молодь — той має майбутнє", — говорили у давнину мудрі. Я знаю, що наші руки готові до перетворень, знання ми одержуємо надійні, в наших душах — чистий вогонь прогресивних змін. Але б мені дуже хотілося, щоб нашим гаслом стало слово "патріотизм". Бо тільки з любов'ю до своєї Вітчизни, до її працелюбного народу, до неперевершеної краси її землі, одне слово, — із тим, що зветься хай гучним словом "патріотизм", — тільки з цим ми, сьогоднішні старшокласники, повинні зробити крок у третє тисячоліття до свого майбутнього.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать