Чи є в мене проблеми з етикою й етикетом?

На моє глибоке переконання, етика й етикет для молоді сьогодні є актуальною проблемою. Чому? Бо бурхливі політичні й суспільні події останніх десяти років незалежної України відсунули ці питання далеко на другий план. Неприборканий практицизм узяв гору над народними традиціями й усталеною народною практикою. Тож мусимо сьогодні повертатися до тих питань, що плекалися тривалий період.

Уміння зберігати гідність, не нав'язуватися іншим зі своїми прикрощами, не псувати іншим настрою, бути завжди рівним у поводженні з людьми, бути завжди привітним і веселим — це велике і справжнє мистецтво, яке допомагає жити в суспільстві. Але яким веселим треба бути? Гучні й нав'язливі веселощі втомливі для довколишніх людей. Людина, яка безперервно «розсипає» свої дотепи, перестає сприйматися як людина, що поводить себе пристойно, — така людина стає клоуном. Не бути смішним — це не тільки вміння себе поводити, але це ще й ознака розуму. Смішним можна бути у всьому, навіть у манері вдягатися. Надмірна турбота про свою зовнішність відразу помітна.

Не слід страждати стосовно своїх вад. Якщо вони у вас є, то гіршого й не вигадаєш, коли через це в людини розвивається «комплекс неповноцінності», а водночас і озлобленість, неприязнь до інших людей, заздрощі. Людина в цей момент втрачає те, що у неї є найкращого, — доброту.

Чого нас навчає народна етика? Традиційно в Україні діти називали своїх батьків на «ви». Така форма диктувалася високою повагою до найближчих людей. Нею користувалися навіть тоді, коли старші були відсутні, позаочі. Наприклад: «Мені тато нагадували, щоб я не затримувався».

Про вияв високої поваги свідчить і той факт, що люди, скріплюючи кумівство, механічно переходили на «ви», хоч би й були рідними сестрами чи братами. Якщо ж виникала сварка, то найбільшою образою було перейти на «ти». Нині все рідше можна почути таке звертання до старших, навіть до чужих.

Чи можна вітати людину непривітно? Чи можна бажати людині здоров'я крізь зуби? Тлумачний словник слово «привітний» пояснює так: «той, що виявляє доброзичливість, привітність». Бути привітним — значить радіти іншому, а доброзичливим — бажати добра.

Значення тих двох — трьох слів привітання залежать не стільки від цих слів, скільки від інтонації, з якою ми їх вимовляємо. Щоб привітно й щиро вітатися з людьми, необхідно так само й ставитися до них. Від чемного привітання, невимушеної розмови виграш обопільний. Невміння ж вислухати товариша, навпаки, лише нервує, псує настрій. Недарма кажуть про таких: меле, як порожній млин; заторохтіла сорока, наче діжка з горохом.

Якщо вже почали говорити про культуру привітань, варто звернути увагу на таке. Традиційно вважалося за велику нечемність зайти до приміщення в шапці чи кашкеті, уже не кажучи про саме перебування в оселі і, не дай Боже, за столом. Та чи знайшло це продовження традиції в нинішніх умовах — зайдіть до будь-якої кав'ярні і ви в цьому переконаєтеся.

Усе-таки етика й етикет не є тотожними поняттями, бо етика — це знання про культуру поведінки, а етикет — це набір правил поведінки, що має дотримуватися за певних обставин.

Народна мудрість виробила правила етики, дотримуючись яких людина не матиме проблем у спілкуванні. Запам'ятайте їх: «Бережи хліб на обід, а слово на отвіт», «Краще недомовити, ніж переговорити», «Що маєш казати, наперед обміркуй», «Умій вчасно сказати і вчасно помовчати», «Коли сам добре не знаєш, то краще помовч», «Не хочеш почути дурних слів, не кажи їх сам», «Умієш говорити, навчись і слухати», «Краще мовчати, ніж брехати» «Дав слово — зроби!», «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше».

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать