Хай оживає істина стара: людина починається з добра

Наразі ніхто вже не сумнівається в народній мудрості: роби добро — і воно до тебе повернеться сторицею. Людина приходить у цей світ доброю, бо, як сказано в Біблії, — «Бог створив людину за образом і подобою своєю». А що таке Бог? Далі читаємо: «Бог є любов». То як же від любові може бути щось недобре, щось таке, що суперечить природі людській. Доречне питання: а звідки ж беруться тоді черстві, бездушні люди, чому чиняться страшні злочини? Адже ті ж самі злочинці теж народилися добрими немовлятами, вони ж не відали, ким вони стануть, і їх же народжували матері, а не якісь нелюдські істоти. Важко відповісти однозначно на це питання. Я спробую викласти свою думку. З нею, напевно, погодяться навіть ті, хто вважає себе атеїстом і не сприймає Божі прописи або дуже скептично ставиться до будь-яких думок із цього приводу.

Дитя підростає, пізнає світ, а він не завжди прихильний до дитини, адже буває, що дитина рано стає сиротою або ще гірше — батьків позбавляють прав виховувати власних дітей. Дитина опиняється в скруті. Тяжко таким, але вони не позбавлені можливості влаштувати своє майбутнє якнайкращим чином. Саме в дорослому віці людина робить свідомий вибір, якою їй бути. Проблема вибору постає ще з часів Гетсиманського саду, коли Бог заборонив людям куштувати плоди. Вони були покарані за це, особливо жінки. Та саме з того часу тягнеться за людиною цей момент: бути такою чи такою, чинити так чи інакше. Усе виходить якнайкращим чином тоді, коли людина знаходить у своєму серці оте Боже начало (бо

Бог — це любов) і діє відповідно до цього. Про таку людину кажуть: це добра людина. Коли ж власне «я» застить увесь світ, у людини прокидається темна сила — гординя, і тоді вже годі сподіватися чогось доброго — вона буде сваритися, злитися, когось ненавидітиме, комусь дорікатиме й головним винуватцем буде всенький світ, тільки не він сам. Старі як світ мудрі слова Володимира Мономаха слід писати величезними літерами замість реклами пива чи автомобілів. Щоб кожний читав і думав над прочитаним. Ось вони: «Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий» а завтра помру; смертні ми. Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів...»

Між Володимиром Мономахом і Матір'ю Терезою відстань у цілі століття. Але вони поруч, бо їхніми вчинками керувало єдине бажання — зробити цей світ добрим, а значить — красивим, як красивими бувають люди у своєму духовному злеті, душевних поривах. Врешті, кожного разу, який би випадок з історії ми не брали, перемагає конструктивна доброта, яка спрямована на творчість, на гармонійний розвиток, власне, самої цивілізації.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать