"Митці рідного краю". "Людина, яка була театром" (творче кредо Леся Курбаса)

Твір-нарис із циклу "Митці рідного краю". "Людина, яка була театром" (творче кредо Леся Курбаса)
Творчість кожного справжнього митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше відбиваються суспільні ідеї, історичні події, громадські пристрасті. Але є митці особливої долі й особливого життєвого призначення. Їм судилося жити і діяти на стрижні суспільного і художнього життя, відбиваючи у своїй творчості найістотніші, найсуттєвіші тенденції розвитку духовної культури.
До таких митців належав Лесь Курбас. Коли мені довелося читати про його творчість, здалося, що сама бурхлива історія крокує шляхом: такою масштабною, яскравою та багатоплановою ця творчість увійшла в історію українського театру. Звідси й масштабність вирішуваних ним проблем, і драматизм першовідкривача.
Лесь Курбас народився 25 лютого 1887 року в місті Самборі Львівської області. Син галицьких акторів Ванди і Степана Яновичів, хлопець ще в дитинстві "захворів" театром. І хоч батьки не погоджувалися з його вибором, він свідомо обрав нелегкий театральний шлях. Присвятивши всі свої сили театрові, він жив ним, розчинявся в ньому, творив його. "Людина, яка була театром", - так влучно назвав його відомий письменник і науковець О. Дейч.
Є такий вислів східних мудреців: "Не приведи Господи вам народити ся й жити у часи великих змін!" Саме у такий час прийшов на українську сцену Лесь Курбас - напередодні Жовтневої революції, що спричинила кардинальний злам в історії українського театру. Митець надихався новими ідеями при розв'язуванні творчих завдань, прагнув до їх новаторського втілення. Наступ реакції й визрівання соціального вибуху у попередні роки духовної кризи спричинив відставання національного театру від сусідніх. Тому, перш за все, на долю Курбаса випала важлива місія його оновлення. Поруч з ним завжди йшли його друзі-однодумці, його мистецький колектив. Всі вони були вихованці єдиної школи, заснованої на чесній співпраці, законах етики і акторської творчості.
На його долю випало багато випробувань. Мене навіть вражає: як одна людина була в змозі витримати такі життєві колізії? Сліпуче сяйво Курбасового таланту - і непорозуміння його естетичних звершень, захоплення його творчістю - і пересуди, суперечки... Все це породило різноманітні легенди про митця, у яких він виступає уособленням ідеалу новатора, самовіддано закоханого в театр, у творчий пошук. В історію українського театру він увійшов як відкривач незнаних мистецьких обріїв, чародій сцени, вигадник театральних образів нечуваної виразності й сили.
Для мене саме цей Курбас - легенда, що живе в уяві ось уже декількох поколінь театральних митців. Саме цей Курбас викликає в моїй душі повагу й неприховану гордість за те, що його творче життя пройшло в моєму улюбленому театрі імені Т. Г. Шевченка. Як засновник і організатор, творчий та ідейний лідер театру "Березіль", що згодом був перейменований у театр імені Т.Г.Шевченка, Лесь Курбас по праву вважається рідним батьком нашого театру.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать