Символічний зміст поезії Я. Щоголіва "Листопад"

Кожна пора року красива і неповторна по-своєму: і білосніжна зима, і весела буйнотравна весна, і красне літечко, і золота осінь. Про ці пори року складено безліч казок, прислів'їв, літературних творів. Багато поетів малювали картини природи, оспівували її неповторність і красу.

Видатним майстром пейзажної лірики є Яків Щоголів, який у своїх поезіях зобразив природу у різні пори року, в погожі дні і в негоду. Красу осені показав у поезії "Листопад". Швидко промайнув вересень зі своїми турботами, жовтень збіг непомітно. І ось уже:



Морозний вітер в гай і ліс

подув з холодних міст

й нещадно з дерева обніс

червоно-жовтий лист.



Сіре осіннє небо автор порівнює з циновим дахом, а краплі від роси — зі сльозами. Морозний вітер додає до словесної картини відчуття осіннього холоду, а повторення літери "с" у рядках створює сумний настрій:



І висне небо в ті часи,

немов циновий дах,

і стигнуть краплі від роси,

як сльози, на гілках.



Осінь у вірші сприймається як жива істота. Листопад наділяється здатністю до людських почуттів. Він береже, жалкує, плаче. Поезія має і символічний зміст. Поет звертається до людини похилого віку, до людини, що досягла своєї "осені" із запитанням: чи гідно прожиті роки, чи багато хорошого було в житті, чи є за чим жалкувати:



А ти хоч краплю теплих сліз

зоставив від весни,

щоб плакать так, як плаче ліс

за літом восени!

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать