«Запашна свіжість почуттів» у поезії А. А. Фєта

Лірика Афанасія Фєта відкриває нам світ разючої краси, гармонії й досконалості, три складові яких – природа, кохання і пісня. Фєта можна назвати співаком російської природи. Наближення весни й осіннє зів’янення, запашна літня ніч і морозний день, що розкинувся без кінця й краю житнє поле й густий тінистий ліс – про все це пише він у своїх віршах. Природа у Фєта завжди спокійна, притихла, вона начебто завмерла. І в той же час вона дивно багата звуками й фарбами, живе своїм життям: «Я прийшов до тебе із привітом, Розповісти, що сонце встало, Що воно гарячим світлом По листах затріпотіло. Розповісти, що ліс прокинувся, Весь прокинувся, гілкою кожною, Кожним птахом стрепенувся…». Зображення природи у Фєта наповнено романтикою, що зачаровує:

Що за звук у півмороку вечірньому?
Бога звістка! –
То кулик простогнав або сич.
Розлука в ньому є,
І страждання в ньому є,
І далекий невідомий клич.
Точно мрії хворі безсонних ночей в цьому плачучому звуці злиті…
Природа у Фєта живе своїм власним таємничим життям, а людина може бути до неї причетна тільки на вершині свого духовного розвитку:

Цілий день сплять нічні квіти,
Але лише сонце за гай, зайде,
Розкриваються тихо листя,
І я чую, як серце цвіте.
Згодом у віршах Фєта знаходимо все більше паралелей життя природи й людини. Відчуття гармонії наповнює рядки поета. А. Фєт не оспівує жагучі почуття, у його віршах ми не знаходимо слів глибокого розпачу або захвату. Він пише про найпростіше – про дощ і сніг, про море й гори, про ліс, про зірки, передаючи нам свої хвилинні враження, запам’ятовуючи миті краси. Світлом і спокоєм наповнені такі поетичні шедеври Афанасія Фєта, як «Шепіт, боязкий подих…», «Я прийшов до тебе із привітом…», «Зоря прощається із землею…» та інші. Краса й природність його поезії доконані, його вірші виразні й музичні. «Це не просто поет, а скоріше поет-музикант…» – говорив про нього Чайковський. На вірші Фєта було написано безліч романсів, які одержали широку популярність. Поет передає у своїх віршах «запашну свіжість почуттів», навіяних природою. Його вірші перейняті світлим, радісним настроєм, щастям кохання. Навіть самі найменші рухи людської душі не вислизають від уважного погляду поета – він надзвичайно тонко передає усі відтінки переживань людини:

Шепіт, боязке дихання,
Трелі солов’я,
Срібло й колихання
Сонного струмка,
Світло нічне, нічні тіні,
Тіні без кінця,
Ряд чарівних змін
Милої особи,
У димних хмаринках пурпур троянди,
Відблиск янтарю,
І цілування, і сльози,
І зоря, зоря!..
У поезії Фєта майже немає дії. Сильніше захоплює поета естетичне сприйняття світу, тим більше він віддаляється від прозаїчності. Треба сказати, що її практично немає в найчистішій поезії Фєта. Кожний його вірш – це ціла гама вражень, думок, радостей і сумів. Підтвердженням цієї думки служать такі з віршів Афанасія Фєта, як «Промінь твій, що летить далеко…», «Недвижні очі, божевільні очі…», «Сонця промінь проміж лип…», «Тобі в мовчанні я простираю руку…». Лірика цього найцікавішого російського поета вічна завдяки відбиттю в ній почуттів і переживань, які випробовує людина, які не позбавлені почуття прекрасного. Вірші Афанасія Фєта торкають самі таємні струни душі, передають нам відчуття дивної гармонії навколишнього світу.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать