«Гордий дeмон бурі» (за твором М. Горького «Пісня про Буревісника»)

Мабуть, не було у передреволюційній Росії такої людини, яка б не знала «Пісні про Буревісника» М. Горького. Цей твір є заключною частиною алегорії «Весняні мелодії» (перші два – «Пісня про чижа, який брехав..,» та «Пісня про Сокола»). «Пісня про Буревісника» – це опис природи перед бурею, поданий у неоромантичній стилістиці. «Над морським простором сивим вітер хмари все збирає». «Вітер зграї хвиль… з розмаху в дикій злобі кида на стрімчасті скелі, розбиваючи на бризки ізумрудне те громаддя». Мешканці моря по-різному поводяться перед негодою: «чайки стогнуть.., ладні аж на дно сховати перед бурею цей жах свій», грім ударів лякає татарок, «боязко пінгвін безглуздий тіло жирне тулить в скелях». Тільки гордий Буревісник радіє наближенню бурі: «То крилом черкнувши хвилю, то стрілою ввись шугнувши, він кричить – і хмари чують радість в смілім крику птаха».

З давніх-давен мальовничий, вільний світ природи асоціювався у людей з нескінченністю, різнобарвністю буття. Сонце символізувало життя, щастя, радість, хмари – ворожі людині сили, буря завжди несла з собою оновлення. Люди по-різному ставляться до змін у житгі: одні бояться їх, бояться боротьби за краще майбутнє, інші – прагнуть активно діяти, змінювати життя.

Надзвичайно емоційний опис стихії в «Пісні про Буревісника» М. Горького сприймається читачем як алегорія людського, суспільного життя. Буревісник – уособлення людини, яка не мириться із застоєм, вона прагне змін, руху вперед її не лякають труднощі: «…Гордий Буревісник сміливо ширяє й вільно над пінявим сивим морем» Така людина навіть радіє випробуванням, що стають на її шляху до мети: «Він (Буревісник) над хмарами сміється, він од радості ридає!» Буревісник протистоїть тим людям, що ховаються від життєвих проблем (у «Пісні…» їх символізують образи чайок, гагар, пінгвіна). Він непримиримий до міщансько-власницького ладу життя й мислення, соціальної пасивності. Буревісник – вільний птах. Його жага свободи й боротьби викликають захоплення.

Протягом тривалого часу «Пісню про Буревісника» М. Горького розглядали лише, як суто політичний твір. Написаний у 1901 р. під час широкого народного пробудження, він сприймався сучасниками автора як заклик до революції 1905 р. На мій погляд, таке трактування не зовсім правомірне. «Пісня про Буревісника» – це гімн нескінченному життю, що постійно оновлюється завдяки людям, які не бояться боротьби.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать