Моральний вибір у лірику Н. А. Некрасова

Кожний час народжує свого поета. У другій половині минулого століття не було поета популярніше, ніж Н. А. Некрасов. Він не тільки співчував народу, але ототожнював себе із селянською Росією, потрясав серця сучасників картинами рабства й убогості, нотами щирого гіркого покаяння. В одному зі своїх виступів про Пушкіна Достоєвський говорив про “всесвітню чуйність” поета, що вмів почувати чуже, як своє. Те ж можна сказати й про Н. А. Некрасова. Тим більше, що муза його дивно чуйна на чужу радість і біль. Творчість Некрасова різноманітно по тематиці. Але який би вона не була, незмінно одне: у всіх віршах яскраво виражене моральне кредо поета. У своїх оповіданнях він ставить героя перед вибором, але не відвертається в цю важку для нього хвилину, а намагається перейнятися його поглядом на життя. Некрасов не боїться дозволити героєві заглянути у свій внутрішній мир і дати оцінку своїх дій і вчинків. Таким чином, явними виявляються самі потаєні куточки людської душі, моральні й моральні принципи людини.

Так, у вірші “Моральна людина” герой уважає себе людиною з високою мораллю:

Живучи згідно зі строгою мораллю,
Я нікому не робив у житті зла.


Але його “висока мораль” приносить глибокі страждання тим, хто перебуває поруч із ним: умерла дружина, “знівечена ганьбою й сумом”; гине друг, боргової в’язниці; утопився селянин після того, як він висік його; стала нещасної дочка, видана заміж за нелюбиму людину. Цей вірш складається із чотирьох частин, і кожна з них закінчується словами героя про те, що він – людина з “високою мораллю”. Але в чому ж мораль його, і чому герой названий “моральною людиною”? Виявляється, що мораль і моральність його глибоко егоїстичні. Їхнього прояву ми бачимо тільки там, де ущемляються інтереси героя вірша. Але вчинки його по відношенню навіть до близького аморальні. Тому назва вірша сприймається як іронія й сарказм. У збірнику 1856 року, у його четвертому розділі, Некрасов виступає з оригінальним циклом віршів про любов. Попередники поета воліли зображувати прекрасні миті цього почуття. У Некрасова “проза” і “поезія” у любові сполучаються. У нього любов – земне почуття. Тому відносини між люблячими досить складні: “Ми з тобою безглузді люди…”, “Я не люблю іронії твоєї…”, “Так, наше життя текло…” Їх духовні й моральні шукання є продовженням особистої драми, що, у свою чергу, іде коріннями в соціальну, де проблеми моральності встають так само гостро, як у будь-якому іншому аспекті людського життя.

Те серце не навчиться любити,
Що утомилося ненавидіти.


Ця думка рефреном проходить через всю творчість Н. А. Некрасова. По-своєму переломлюється вона в цивільній ліриці. Проблема морального вибору гостро встає у віршах “Поет і громадянин” і “Елегія”. У вірші “Поет і громадянин” Некрасов позначає моральну позицію будь-якої людини: не можна бути байдужим до лих і страждань інших людей. Ця думка триває в “Елегії”. Поезія не повинна забувати “тему стару страждання народу”. Усяка людина, не будучи поетом, “громадянином бути зобов’язаний”. У поеті Некрасов бачить “обранця неба”. Тому він призиває його:

Не вір, що зовсім упали люди;
Не вмер бог у душі людей…
І високий моральний ідеал бачить у тім, щоб підкорити свій геній “почуттю любові, що все обіймає,”.


Прикладом служіння такої любові для Некрасова були Добролюбов, Бєлінський, Шевченко. Великого Кобзаря у вірші “На смерть Шевченко” Некрасов називає “російської землі людиною чудовим”, “всі він зазнав…”. Але велика сила духу, вірність моральним ідеалам допомогли йому пережити всі негоди долі й свято вірити в те, що його Україна буде “сім’єю великої, вільної, нової”, А в російському громадському житті Некрасов високо оцінило моральний подвиг Бєлінського й Добролюбова, у яких “скарбу” щиросердечної краси сполучені… “благодатно”. Тому “свої праці, надії, думки” вони віддали батьківщині, що “як жінку” любили. Такі люди – джерело й джерело духовного багатства й моральної чистоти будь-якого народу. Духовні й моральні пошуки поета приводять його до висновку:

Природа-мати, коли б таких людей
Ти іноді не посилала б миру,
Стихла б нива життя…


Ці слова повною мірою підтвердив своїм життям і творчістю сам великий поет. Вершиною його моральних пошуків стала поема “Кому на Русі жити добре”. У наш складний час проблеми моральності, по-моєму, знаходять особливу гостроту й актуальність. Мені боляче дивитися, як люди не тільки втрачають, але й перестають цінувати такі якості, як доброта, вірність, порядність, щирість і особливо любов до своєї батьківщини, її вдачам, звичаям, традиціям. Як легко й просто ми переймаємо все чуже! А як би мені хотілося порадити моєму поколінню: “Візьміть у руки томик Некрасова! Залишіться з ним наодинці! Вчитайтеся, вдумайтеся в його рядки й загляньте у свою душу!”. И кожний знайде для себе в його рядках відгук на те, що нас хвилює, допоможе зрозуміти зміст і цінність високих моральних ідеалів у житті людини.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать