Яким настроєм пронизаний вірш О. С. Пушкіна “В’язень”?

Твір-мініатюра по вірші О. С. Пушкіна “Якщо життя тебе обдурить…”. Поетична творчість О. С. Пушкіна пронизано тугою за волею й сумом через існування невидимих ґрат, що стримують його все життя. Поетові було 23 року, коли він написав вірш “В’язень”. У такі роки людини,як ніколи, вільний, він повний сил і має всі шанси реалізувати свої плани й мрії. Але О. С. Пушкін бачив, що суспільство, у якому він живе, що його виховало на своїх нікчемних і порожніх ідеях, – це не що інше, як загальний обман, темниця. Доля героя зображується поетом як процес відчуження від рідного йому миру, як руйнування зв’язків з ним. У рядку:

“Сиджу за ґратами, у темниці сирій.”


Пушкін пише про себе, про безнадійну тугу, про волю, що поруч. Потрібно тільки спробувати вирватися, але чи то рутинне життя скувало орла, чи те ситість і безпека не коштують волі… У вірші немає розвитку дії, є речення:

…Давай полетимо
Ми вільні птахи, пора, брат, пора!
Туди, де за хмарою біліє гора,
Туди, де синіють морські края,
Туди, де гуляє лиш вітер… та я!..”,
але немає відповіді.
Як дійти, “якщо життя тебе обдурить…”?


Доля. Як багато надій ми покладаємо на неї. У нас свої плани, у неї – свої. У цьому вірші всього дві строфи, але й гірке сьогодення, і надія на милостиве майбутнє в ньому переплетені. Розчарування від невдач не повинне гнітити. Невідоме майбутнє повинне тримати людини “у струні”. Багато анекдотів про долю придумано гострословами, і від них буває смішно до сліз. Сльози висохнуть, а сміх залишиться. І радість перемог і успіхів перемінить колишню гіркоту. Подумаєш: “Боже, який я був дурний!” І йдеш далі, переборюючи чергову сходинку хмарочоса життя.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать