Лисеня (художній опис)

Під час канікул я відпочивав у дідуся в селі. Один раз, гуляючи із друзями по лісі, я знайшов на узліссі маленького лисеняти. Він був дуже забавний. У нього був пухнатий хвостик і насторожені вушка. Олеся взяла тремтячий клубочок на руки, погладила, і він позіхнув, як кошеня. Удома лисеня, швидко перебираючи лапками, забився в кут. Коли принесли блюдечко з молоком і присунули його до лисеняти, воно спочатку обережно принюхався, а потім став над блюдцем, вигнув спину й загородив його від усіх. Лисеня із тривогою дивилися на нас, немов побоювався, що хтось може торкнути його молоко. Він ще раз скоса глянув на всіх присутніх і початків хлебтати із блюдця. Мова в нього був довгий і гострий, з якимсь дивним гачком на кінці. Пив він акуратно, як кошеня, але квапливо, як щеня. Лисеня напевно дуже проголодался, тому що всім своїм видом виражали задоволення: з-під вусів, здавалося, з’явилася посмішка, очі солодко прищулювалися, а маленькі передні лапки в темних рукавичках тремтіли. Наш лісовий гість був невеликого росту, як кошеня. Лапки здавалися сильними, але тулуб був щупленьким і маленьким. Велика голова з остреньким носом, бешкетні, круглі, як ґудзика, очі й рухливий кінчик носа робили лисеняти дуже смішним. Шерстка в нього була сірувато-жовтого кольору з темними розлученнями, а шия, щоки й живіт – білі. Лисеня пробуло в нас тільки до наступного ранку, тому що всю ніч сильно скиглили, напевно, шукав маму. Ранком він став смутним, і ми вирішили віднести його туди, де знайшли. Зараз дуже приємно згадувати цю цікаву зустріч із маленьким лісовим другом.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать