Лелека-пішохід

Ми у світі не самотні, навколо нас безліч «братів наших менших»: звірів, птахів, домашніх тварин. Ми, звичайно, інколи помічаємо їхню красу, спритність, граційність, можливо, незвичайність. Але чи часто дивимося їм в очі, чи бачимо, що їм, цим тваринам, буває страшно й незатишно поряд з людьми? Скільки зараз бездомних собак і кішок (здебільшого колишніх домашніх улюбленців!), які жалібно й сумно заглядають нам у вічі, зовсім так, як ті старенькі прохачі в метро чи на вулиці.

Мені здається, що світ емоцій птахів і тварин близький до людського. Недаремно ж говорять про собачу вірність та відданість, про котів, що відчувають горе чи хворобу господарів і лікують, підтримують їх, про лисячу хитрість і вовчу злобу. У переказі говориться про лелеку, який сумує за далекими краями, за друзями, за небом, за лелечихою. І це зрозуміло, адже він втратив майже все йому дороге. Та знайшов у собі сили жити, прийняти добро людей і відповісти на нього своєю приязню. Він не втрачає надії, ходить, як людина, до криниці виглядати весну та свою мрію. І це зворушливий урок навіть нам, людям – вірити, сподіватися за будь-яких обставин, переборювати свою недугу.

Отже, треба бути уважним не лише до людей, а й до оточуючого світу: тварин, рослин – ставитися до них з добром і повагою. І вони відповідатимуть нам тим же.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать