Вічне протистояння добра і зла. За твором Гуцала «Лось»

Тема добра і зла – одна з найголовніших тем у літературі. Слово «добро» асоціюється у мене зі словами «щастя, милосердя, злагода, любов, мир». Недарма в казках завжди перемагає добро. На жаль, недобрі, злі, черстві люди зустрічаються не тільки у казках, а й у житті. Оповідання Євгена Гуцала «Лось» вчить людяності, добра, краси. Письменник протиставляє людей морально чутливих і морально глухих; милосердних, сердечних і черствих, грубих. Герої оповідання розкривають свої риси характеру, зіткнувшись на березі річки зі старим і бувалим лосем, який жив у заповіднику. Бажаючи напитися води, тварина провалилася в ополонку і дедалі глибше занурювалася у льодяну кашу. Вибратися на берег лосю допомогли два хлопчики, що приїхали по хмиз. Старший узявся рубати лід, щоб прокласти прохід до берега. Коли лось вибрався з крижаного полону, діти дивилися на нього зачаровано, не вірячи, «що допомогли врятуватися цьому великому звірові». Не вірили вони спочатку і в смерть врятованого лося. «Просто не вірилося, що такого звіра можна звалити пострілом, як перед цим не вірилося, що він може потонути».

А ще я не можу уявити, як міг дядько Шпичак стежити із-за дерев за хлопчиками, що рятували лося, і не допомогти. Як міг байдуже спостерігати, а потім вистрелити у беззахисну тварину. Шпичак – боягуз, боїться відповідальності, думає, як замести сліди. Це зла людина, яка нікого не любить, для нього нічого немає святого. Якби зникли такі люди, світ став би світлішим і набагато кращим.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать