Дивозілля барвінок

Якось під час прогулянки в лісі бабуся зірвала невідому мені зелену рослинку. Спочатку я подумала, що вона має лікувальні властивості, але бабуся з посмішкою відповіла, що це барвінок і з ним пов’язано чимало народних звичаїв. Так я дізналася, що ця рослина зберігає зелений колір навіть під снігом, а живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі він символізує молодість, кохання та шлюб. За народним звичаєм парубки рвали барвінок навесні і віддавали коханій дівчині. Якщо дівчина брала квітку, то це вже означало, що вона згодна іти заміж. Наречена йшла шукати собі квіт «у лісочку на жовтім пісочку». А знайшовши, вінок з нього приміряла на милого, співаючи: Зелений барвіночку, стелися низенько, А ти, милий, чорнобривий, Присунься -близенько! Вінком, сплетеним із барвінку, прикрашали на весіллі голову молодої. У народі кажуть, що ця рослина квітне на щастя, а в’яне на горе. Тому жодне весілля не обходилося без цього «символу життя».

Ось таку цікаву розповідь почула я від своєї бабусі, і мені стало радісно, що я познайомилася з такою чарівною рослиною.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать