Образ Омеляна Пугачова в повісті О. С. Пушкіна «Капітанська дочка»

В “Капітанської дочці” А. С. Пушкін звертається до подій селянського повстання 1773-1774 рр.. на чолі з Омеляном Пугачовим. У цій повісті Пушкін зумів намалювати яскраву картину стихійного селянського повстання, показати його на широкому національному та соціальному тлі. При цьому він дотримувався переконань, згідно з якими в повісті повинна бути “історична епоха, розвинена у вигаданому оповіданні”.

Ватажок повстання Омелян Пугачов зображений Пушкіним не кровожерлива вбивцею, яким показували його історики XVIII-XIX століть, а талановитим і сміливим народним вождем. Природні розум, кмітливість, енергійність, видатні здібності цієї людини сприяли тому, що він очолив селянське повстання. До нього почали стікатися люди з усієї країни: і білогірські козаки, і башкири, і татари, і чуваші, і селяни з уральських заводів. Вони поважали Пугачова, довіряли йому в усьому.

Пугачов жорстоко розправляється з тими, кого він вважає гнобителями селян. Для нього немає добрих поміщиків і представників влади. В особі дворян він бачить лише ворогів. Тому він так нещадний до капітана Миронову і його підлеглим, хоча це були добрі люди. Але Пугачов пам’ятає і добро, яке йому колись зробили. У нагороду за чарку горілки, піднесену “вожатого” під час бурану, і за заячий кожушок Гриньов отримує життя. Три рази зазнавав долю Петро Гриньов, і три рази Пугачов його милував. “Думка про нього нерозлучна була в мені з думкою про пощаду, – говорить Гриньов, – що дана мені їм в одну з жахливих хвилин його життя, і про позбавлення моєї нареченої …” І дійсно, Пугачов проявляє великодушність, коли звільняє Машу Миронову з рук Швабріна , незважаючи на те, що вона капітанська донька, і від-пускає Гриньова разом з нею. При цьому він карає Швабріна, примовляючи: “Стратити так стратити, жалувати так жалувати”.

При знайомстві з Пугачовим Гриньов переконується в тому, що це зовсім не така людина, яким вважали його царська влада. Ще при першій їх зустрічі, коли Пугачов виступає в ролі “вожатого”, Гриньова вражає холоднокровність цієї людини. Тоді Гриньов бачить “вожатого” як простої людини, зовнішність якого тим не менш здається йому “чудовою”: “Він був років сорока, зростання середнього, худорлявий і широкоплечий. У чорній бороді його здалася сивина; живі великі очі так і бігали. Обличчя його мало вираз досить приємне, але шахрайський “- так описує він зовнішність героя.

Пушкін зображує Омеляна Пугачова не тільки як керівника повстання, але і як простого козака. Мова Пугачова наповнена прислів’ями, приказками, іносказання, яких людині з іншого середовища не зрозуміти. Він змушує називати себе царем-батюшкою, тому що в народі завжди жила віра в “доброго царя”. У його відносинах з підлеглими повний демократизм, немає ніякого чиношанування, кожен може вільно заперечити думку свого “государя”. “Вулиця моя тісна; волі мені мало. Хлопці мої розумничають. Вони злодії. Ми мусимо тримати вухо гостро: при першій невдачі вони свою шию викуплять моєю головою “, – з гіркотою усвідомлює Пугачов, якого вже не радує владу. Герой розуміє, що він усього лише самозванець. Він відчуває свою приреченість і живе тільки надією на майбутнє.

Та все ж головне в образі Омеляна Пугачова – це велич і героїзм, що знайшло вираз в символічно сенсі казки про орле і крука. Герой вважає, що краще прожити життя коротке, але гідне, ніж жити триста років і харчуватися падаллю. Він асоціює себе з орлом, який живе “всього-на-всього тільки тридцять три роки”, але зате п’є “живу кров”.

Підкреслюючи в Пугачова хоробрість і героїзм, розум і кмітливість, Пушкін показує в цій людині найкращі риси російського національного характеру. Але Пушкін далекий від ідеалізації Пугачова – ватажка селянського повстання. Автор “Капітанської дочки” віддає перевагу реформам перед революцією, він не сприймає кровопролиття. Саме тому ми читаємо в повісті його стали широко відомими слова: “Не приведи Бог бачити російська бунт, безглуздий і нещадний!” Розцінюючи Пугачовське повстання не інакше, як безглуздий бунт, автор разом з тим не ставив собі за мету показати в повісті лиходійства пугачовців. Він намагався відтворити історію повстання і особистість селянського ватажка, і потрібно відзначити, що цей задум Пушкін майстерно реалізував.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать