Аналіз поеми Твардовського «По праву пам’яті»

За кілька місяців до початку роботи над поемою «По праву пам’яті» А. Т. Твардовський писав: «Здається, вперше за довгий термін відчув наближення поетичної теми, того, що не сказано і що мені, а значить, і не тільки мене, потрібно обов’язково висловити. Це жива, необхідна думка мого життя ». Поема «По праву пам’яті» – сповідь, вона багато в чому автобіографічна і є підсумком багаторічних важких роздумів автора. У першому розділі поеми («Перед відльотом») автор згадує свою юність з її райдужними надіями, про одного, з яким вони наївно мріяли і вірили в майбутнє:

* Готові були ми до походу.
* Що простіше може бути:
* Не брехати. Чи не трусити.
* Вірним бути народу.
* Любити рідну землю-матір.

Не припускали упевнені в собі оптимісти, що не тільки щастя слід було чекати від життя. У цій главі виникає лише передчуття суворої історичної реальності, трагічних конфліктів епохи. Ці конфлікти у всій своїй масштабності розгортаються в розділі «Син за батька не відповідає». У цій главі виражена не тільки особиста біль поета – сина «ворога народу». У цій главі поет парадоксально повертає різними гранями знамениту сталінську формулювання «Син за батька не відповідає». Вона завжди інтерпретувалися як якийсь рятівний круг, який жалісливий і справедливий вождь кидав нещасним ізгоїв, заплямованим спорідненістю з «ворогами народу». Але поет гордо відкидає таку подачку, він не збирається отримувати право на благополуччя ціною зради батька, йому видається більш резонним абсолютно протилежний вибір:

* А раптом той син (а не синку!).
* Права такі отримуючи,
* І за батька відповісти міг?

І справді, він береться відповідати за свого батька, відповідати-в сенсі захищати, заступатися. І син відповідає тим, що відстоює людську гідність батька. І робить це художницький – він створює пластично зримий образ великого трудівника-селянина. Ось, наприклад, опис рук батька:

* Ті руки, що своєю волею
* Ні розігнути, ні стиснути в кулак:
* Окремих не було мозолів
* Суцільна – справді кулак!

Думка про відповідальність за батька органічно веде за собою думка про відповідальність за все, що відбувається в країні, про загальну вини. Тепер вже поет не шукає ніяких виправдань собі і всім, хто якщо й не брав участі у злиднях сталінського режиму, то мовчазно був присутній при них. Розплатою стають непозбутній моральні муки:

* І триває суд десятиліть,
* І не бачити ще кінця.

Цим таємним судом совісті, вважає О. Твардовський, судить себе кожна порядна людина, що пережив ті часи. Третя глава «Про пам’яті» є підсумком роздумів поета про прожитого життя, про складну епоху, що випала на долю. Головна думка в ній – думка про історичну пам’ять. Відмова від пам’яті, заборона на пам’ять – це відмова від відповідальності, від покаяння і спокутування провини. Поет сперечається з тими, хто вважає більш зручним не пам’ятати про трагедії минулого.

* Забути, забути велять безмовно,
* Хочуть в забуття втопити Живу бувальщина.
* І щоб хвилі
* Над нею зімкнулися.
* Бувальщина – забути!

Поет готовий поодинці, проти всіх, відстоювати право на пам’ять, тому що, якщо не пам’ятати минулого, воно може повторитися:

* Хто ховає минуле рівнів.
* Той навряд чи з майбутнім в ладу.

На частку О. Твардовського випали важкі часи. Він пережив і перестраждав тридцяті та сорокові, післявоєнні роки, час хрущовської «відлиги». Величезний і важкий світ відкрив він читачеві у своїх поетичних творах. Поема «По праву пам’яті» – сповідь поета, в якій він вилив все, що «жило, кипіло, нило в його душі.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать