«Вишневий сад» А. П. Чехова як зразок Чеховської п’єси

Чеховські оповідання повні ліричного настрою, пронизливого смутку і сміху. Такі і його п’єси, незвичайні, що здавалися дивними чеховським сучасникам. Але саме в них яскравіше і глибше всього виявилася «акварельність» чеховських фарб, його проникливий ліризм, що простромлює точність і відвертість. Драматургія Чехова має кілька планів, і те, що говорять герої – аж ніяк не те, що приховує за їхніми репліками сам автор. А те, що він приховує, може бути, зовсім не те, що він хотів би донести до глядача. Через цю багатоплановість виникають складності з визначенням жанру. Наприклад, п’єсу «Вишневий сад» сам автор називав комедією. Але п’єса-то сумна!.. Як відомо із самого початку, маєток приречений, приречені і герої – Раневська, Гаєв, Аня, Варя: їм не на що жити, не на що сподіватися. Пропонований Лопахіним вихід для них неможливий. Усе для них символізує минуле, якесь давнє, прекрасне життя, коли все було легко і просто – і навіть вміли сушити вишню і возами відправляти у Москву…

Але тепер сад зостарився, урожайні роки рідкі, спосіб готування вишні забутий… Постійне неблагополуччя відчувається за всіма словами і вчинками героїв… І навіть надії на майбутнє, висловлені одним із самих діяльних героїв – Лопахіним – непереконливі. Непереконливі і слова Петі Трофімова: «Росія – наш сад», «треба працювати». Адже сам Трофімов – вічний студент, що ніяк не може зайнятися чим-небудь серйозним. Неблагополуччя й у тім, як розвиваються відносини між героями (Лопахін і Варя кохають один одного, так чомусь не одружуються), і в їхніх розмовах кожний говорить про те, що його цікавить у цей момент, і не слухає інших. Героям Чехова властива трагічна «глухота», тому у діалогах перемежовується важливе і дрібне, трагічне і смішне, дурне. Адже у «Вишневому саду», як і в людському житті, перемішані обставини трагічні (матеріальні труднощі, нездатність героїв до дії), драматичні (життя кожного з героїв) і комічні (наприклад, падіння Петі Трофімова зі сходи у самий напружений момент). Скрізь ми бачимо розлад, навіть у тім, що слуги поводяться, як добродії. Фірс говорить, порівнюючи минуле і сьогодення, що «все вроздріб». Існування цієї людини немов би нагадує молодим, що життя почалося давно, ще до них. Характерно і те, що його забувають у маєтку…

І знаменитий звук струни, що лопнула, – це теж символ. Якщо натягнута струна – готовність, рішучість, дієвість, то струна, що лопнула, – кінець. Правда, є ще неясна надія на економічне процвітання, адже повезло ж сусідньому поміщикові Сімєонову-Піщіку. Він не краще інших, але у нього то глину знайшли, то проклали залізну дорогу. Життя і смутне, і веселе. Воно трагічне, непередбачене. Про це і говорить Чехов у своїх п’єсах. І тому так важко визначити їхній жанр – адже автор одночасно показує усі сторони життя.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать