Альоша Пєшков – головний герой повісті М. Горького «Дитинство»

Повість «Дитинство» – це автобіографічний добуток М. Горького, головний герой якої – Альоша Пєшков. Після того як у хлопчика помер батько, він став жити з дідом і бабусею. У будинку діда панувала похмура атмосфера, у якій і формувався характер Альоші. Хоча потрібно сказати, що вона майже не вплинула на світогляд цього героя. З перших днів у будинку діда Альоша зауважував, що його родичі похмурі, жадібні, самолюбні. Хлопчик відразу ж не полюбив діда, що здався йому злим і навіть трохи жорстоким. Також Альоші не сподобалися його дядьки. У будинку діда жив сліпий майстер Григорій, він був вже старий. Часто дядьки із синами жартували над ним, насміхаючись над його сліпотою. Вони жарту заради могли скривдити майстра і спокійно дивитися, як він, перемагаючи біль упокорювався із цим. Альоша був не таким.

Він розумів Григорія, жалував його і ніколи не брав участь у цих «свинцевих мерзенностях», він не приймав таких жартів. Хлопчик іноді говорив з майстром, хоча той був не дуже говіркий. Альоша рідко виходив на вулицю, тому що зустрічав там хлопців, які тільки і говорили про бійки у його будинку і завжди знаходили привід посміятися над хлопчиком, через що він завжди з ними бився. А наступного разу його вже не пускали за ворота. Перше ніж Альоша став жити у будинку діда, він ніколи не бачив, щоб дітей били. Але тут сам хлопчик став ставитися до числа тих, кого за будь-яку провину били. Дід карав таким способом всіх дітей у будинку. Спочатку хлопчик пручався, намагався доводити дідові, що той не прав, але незабаром упокорився із цим. Після таких покарань він кілька разів болів. Дуже кривдило Альошу також і те, що дід бив бабусю, коли вважав, що та лізе не у свою справу. Він не раз говорив своєму дідові про це, але той зллився ще більше. Серед рідних у Альоші залишилася тільки одна близький йому і кохана людина – це бабуся. Після смерті батька вона зайняла в душі Альоші його місце, а коли виїхала мати, вона одна давала хлопчикові ту любов і пещення, що у дитинстві він не одержував від батька і матері. Бабуся завжди розповідала хлопчикові різні історії, казки і вірші, вона давала йому гарні поради, до яких той завжди прислухався. Альоша був добрим хлопчиком. Він співчував скривдженим, знедоленим людям, а серед злих намагався знайти гарних і щирих. Хлопчик тягся до людей і якимось невідомим почуттям розумів, яка людина добра, а яка зла.

За час життя з дідом і бабусею Альоша зустрів тільки трохи по-справжньому добрих, відкритих людей. Ті, до кого він був більше всіх прив’язаний, – це Циганок і Гарна Справа. Цих двох людей він згадував дуже часто. У думках хлопчика Циганок був казковим героєм, а Гарна Справа завжди давав коштовні поради, які згодом допомогли Альоші. Він подовгу спілкувався з ним. Інший раз вони просто сиділи і мовчали, думаючи кожний про щось своє. Хоча Гарну Справу ніхто не любив і Альоші забороняли зустрічі з ним, їхня дружба тривала, а хлопчик навіть і не думав переривати її. Адже Альоша спокійно міг усе розповісти йому, поділитися своїми таємницями, почуттями, знаючи, що його завжди зрозуміють. Таким чином, ця стара людина якоюсь мірою навчила його жити і розуміти інших людей. Мені сподобався цей хлопчик, тому що у нього добре і чуйне серце, тому що він виділяється з юрби похмурих, нежиттєрадісних людей. Альоша розуміє, що значить любити, співчувати ближньому і нещасному, що зустрінеш не часто. Але саме головне, що серед тієї більшості злих, жадібних, самолюбних людей він відшукав добрих і чуйних, що серед зла, що панувало всюди, цей хлопчик зміг знайти добро.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать