Про роман Трифонова «Нетерпіння»

У романі “Нетерпіння”, присвяченому долі Андрія Желябова, його особистість яскраво висвічує образ часу, епохи. Нетерпіння – психологічна особливість, багато в чому визначає поведінку героя. Нетерпіння – характерна особливість епохи в цілому. Нетерпіння стає причиною звернення до тактики терору. Нетерпіння спонукає революціонерів на величезні жертви, робить їх вбивцями й мучениками одночасно. Непомітно відбувається спотворення моральних цінностей, втрата справді людського відношення до життя і людей. У долі Андрія Желябова цей процес починається розривом з сім’єю, свого роду жертвою на вівтар народної революції.
Історична концепція Ю. Трифонова розвивається в складних полемічних відносинах з художнім світом “Бісів” Достоєвського. Проблема політичного тероризму глибоко хвилювала автора “нетерпінням”. Трифонов показує мимовільне, але неухильне зближення героїв “Народної волі” з нечаевщіни, яку вони спочатку відкидали. До питання про правомірність і ціною революційного терору Трифонов повернеться в невеликому есе “Нечаєв, Верховенський та інші”, ще раз підкресливши і зробивши очевидним зв’язок з Достоєвським. Умовно-символічний образ музи історії – Кліо-72 (1972 – рік написання повісті) органічно вписаний в художню тканину роману. Об’єктивна, неупереджена оцінка того, що відбувається досягається завдяки цій авторської знахідку. Складовою частиною улюбленою Трифонова поліфонічної композиції є голоси – розповіді і роздуми учасників подій багато років по тому, коли яскравіше і ясніше висвічується сенс багатьох ідей і вчинків.
Прихованої канвою розповіді про народовольця стають християнські ідеї.
• “Хрещений в православ’ї, але православ’я заперечую, хоча сутність вчення Ісуса Христа визнаю … – каже Андрій Желябов на суді. – Я визнаю, що віра без діл мертва є і що кожен справжній християнин повинен боротися за правду, за права пригноблених і слабких, і якщо потрібно, то за них і постраждати: така моя віра “.
Складова основу християнського світогляду ідея позбавлення світу від страждання ріднить твір Трифонова і з романами Достоєвського. На похорон великого письменника Желябов думає про те, що “ненависть у них до одного – до страждання … Тільки він щось хотів – смиренням перемогти, через тисячоліття, але ж ніякого терпіння не вистачить” Торкаючись болісного для народовольців питання про право на кров, Трифонов створює складний образ царя, на якого готується один замах за іншим, зображуючи його людиною зі своїми сумнівами, недоліками, стражданнями, страхом, зі здатністю любити і бажанням жити. Нетерпіння, наївна віра в миттєву переробку світу шляхом вбивства однієї людини виявляється причиною загибелі революціонерів-терористів та безплідності руху в цілому: “Величезна російська крижина не розкололася, не тріснула і навіть не здригнулася. Втім, щось зрушилося в крижаній товщі, в глибині, але виявилося це десятиліття потому “.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать