Трагічні суперечності життєвого і творчого шляху Максима Горького

Особистість Максима Горького — яскравий приклад трагедії людини і письменника. За всіх часів стосунки між митцем і суспільством могли розвиватися тільки у двох напрямках. Це могла бути боротьба і протистояння владі або відхід митця від світу і його орієнтація на внутрішні переживання. Історія людства залишає мало прикладів, коли справжній великий художник творить не на догоду сильним світу цього, не орієнтується на низькі потреби масового читача, а ім’я його визнається і прославляється ще за життя.
Час зле пожартував і з Горьким. За життя до нього прийшла світова слава, у Радянському Союзі був створений міф про пролетарського письменника, його ім’ям називалися вулиці, навчальні заклади, кораблі. Після смерті факти біографії були впорядковані й підчищені, твори канонізовані, а за п’ятдесят років настав час переосмислення творчості хрестоматійних письменників і відмови від їхньої творчості, знесення пам’ятників, перейменування вулиць… Суспільство намагається забути того, на кого ще так недавно молилося. І це несправедливо, бо Максим Горький справді був великим письменником, твори якого самобутні, цікаві й актуальні за будь-якого часу.

Максим Горький — це псевдонім. Його справжнє ім’я — Олексій Максимович Пєшков. Народився майбутній письменник у Нижньому Новгороді. Пошуки свого місця в житті підштовхнули його до мандрів Руссю. Він близько знайомиться із життям пролетарів, намагається з’ясувати причини, які штовхають людей на дно життя, співчуває революціонерам і бачить у них бунтарів проти соціального зла.

У деяких своїх творах Максим Горький не тільки зробив нового соціального типа-босяка героєм, а й проголосив цим характером свій протест проти дійсності. Письменник показав величезний розрив між високим призначенням людини і жахливим існуванням «вінця природи» в реальній дійсності. «Людина це звучить гордо!» Цей вислів може бути епіграфом до всієї творчості Максима Горького. Герої його ранніх романтичних творів — неординарні особистості. Письменник переосмислює розуміння добра і зла, правди і сили. Сила у його тиорах поєднується з красою і подається Горьким у підвищено-романтичному ореолі. У людській слабкості письменник вбачає джерело зла і несвободи особистості. Протиставлення сили-краси і слабкості-потворності об’єднують романтичні і реалістичні твори Горького.

Революцію 1917 року Максим Горький зустрів із радістю. Але дуже швидко пін зрозумів утопічну суть більшовицьких гасел і вжахнувся наслідкам, які пророчо передбачав. Письменник втрачає інтерес до долі окремої людини, закликає думати про прекрасне майбутнє. Бунтарство, протест Горького-реаліста перетворюється на безпомічні, невиразні заклики утопіста, який вірить чи удає, що вірить у прекрасне майбутнє СРСР.

Після репресій, розстрілів інтелігенції 1922 року Горький виїхав за кордон, але сталінському режиму був потрібний авторитет письменника. Влада вирішила будь-що повернути Горького додому. До всесвітньовизнаного митця були організовані поїздки молодих письменників, надсилалася безліч листів від робітників і селян з проханням повернутися в Росію. Славослів’я, широке святкування його ювілеїв — все змушувало Горького вірити в те, що його люблять на батьківщині. Він повернувся і потрапив у «золоту клітку», з якої вже не зміг вирватися до самої смерті.

Брехня, облудні обіцянки, примітивні лестощі зробили свою чорну справу, дух гордого Буревісника було зломлено.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать