Аналіз вірша Ахматової присвячений Блоку

Імовірно в 1914 р. Ахматова присвятила Блоку вірш, в якому його образ нагадує живописні портрети Тетяни Гіппіус і Костянтина Сомова. Нею підкреслена втома і спустошеність поета, його мертвотна нерухомість, зосередженість на похмурому. Автор вірша дивиться на Блоку від імені тих, хто понесе традицію, збереже невеселі, болісно тривожні відкриття, до яких геніальний поет доторкнувся першим:

Ал. Блоку

* Ти перший, який став біля джерела
* З посмішкою мертвої і сухий.
* Як нас змучив погляд порожній,
* Твій погляд важкий – полуношніка.
* Але роки страшні пройдуть,
* Ти скоро знову будеш молодий.
* І збережемо ми таємний холод,
* Тобі відлічених хвилин.

Жахливий не може минути й ахматовської Музу, і для неї часом нестерпно людиною бути і бачити мимоволі,

* Що люди роблять, і крізь згубний сором
* Не сміти підняти очі до високих небес.

Через багато років після смерті Блоку Ахматова відкрила цикл Тріскачка прокаженого (1943-1960) віршем Пролог. Ахматовская програма тут споконвічно припускає виверження дисгармонійних звуків, для її ліри як би зовсім немає краси, а є тільки правда.

* Чи не лірою закоханого
* Іду полонити народ –
* Тріскачка прокаженого
* У моїй руці співає.
* Встигнете наахаться,
* І виття, і вибіг, скочив
* Я навчу шарахатися
* Вас, сміливих, від мене.

Поет з тріскачкою замість ліри опинився за межею естетики – тридцять літ під крилом у загибелі. Розпач від роз’єднаності з прекрасним змінюється майже що базарною грубістю, в пісні нової Музи все виразніше переважає жіночий вої (вже й не плач). У сприйнятті Музи всі пори року зливаються в три осені, остання з яких дорівнює смерті. Однак навіть у такому контексті ремесло поета названо священним: З ним і без світла світу світло. Приховане цитування І. Анненського посилює просвітленість фіналу як додаткове свідчення вірності ідеалу вчителя.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать