Поетична цілісність вірша «Роздуми біля парадного під’їзду»

У плані композиційному поетична цілісність вірша досягається образами сну, в які включені роздуми про народ, що становлять основну частину вірша: з образу сну починається перше звернення – до вельможі, образ сну становить основу останнього звернення – до народу. Некрасов використовує образ сну перш за все для того , щоб показати байдужість представників державної влади до долі народу. Спочатку це сон живої людини:

* А власник розкішних палат
* Ще сном був глибоким охоплений …
* Ти, який вважає життям завидною
* Захоплення лестощами безсоромно,
* Залицяння, обжерливість, гру,
* Прокинься! Є ще насолоду:
* Заверни їх! в тобі їх порятунок!
* За щасливі глухі до добра …

Образ сну-смерті вбиває всяку надію «розбудити» вельможу, зробити його чуйним до потреб народу:

* Заколисаний ласкавим співом
* Середземному хвилі, – як дитя,
* Ти заснеш, оточений піклуванням
* Дорогий і улюбленої сім’ї
* (Режим смерті твоєї з нетерпінням):
* Привезуть до нас останки твої,
* Щоб майже поховали тризна,
* І ти ти в могилу … герой,
* Нишком проклятий вітчизною,
* Звеличений гучного хвалою! ..

Ні вельможі, ні тим, хто чекає його смерті, немає діла до прокляття вітчизни: їх життя йде повз батьківщини, повз народу, повз його страждань. На втіху собі, тобто в виправдання, вони виробили особливий погляд на мужика: «Не біда, що потерпить мужик: так провідне нас провидіння вказало … та він же звик!» Як не нелюдяний такий погляд на мужика, ліричний герой не може його спростувати, тому що мужик справді звик до свого тяжкого становища. І він з болем душевної скаже:

* За заставою, в харчевні убогій,
* Всі проп’ють бідняки до рубля
* І підуть, жебраючи дорогою, І застонут …

І підхопивши образ застонут, поет побудує на ньому наступні три звернення. Перше – звернення-запитання, але таке питання, відповідь на яке міститься у самій його постановці:

* Рідна земля!
* Назви мені таку обитель,
* Я такого кута не бачив,
* Де б сіяч твій і хранитель
* Де б російський мужик не стогнав?

Всю цю частину, що складається з трьох звернень, ми сприймаємо як одне ціле. Повторенням слів стогне і стогін і особливої ритміко-мелодійної організацією вірша створюється слуховий образ плачу-голосіння, майже ридання, в якому висловлюється глибоке співчуття ліричного героя пригнобленого народу. Вслухатися в мелодію цієї частини. Звернення «Рідна земля!» Читається на висхідній мелодії, оскільки воно складається з вигуки й запитання. А далі перераховуються місця, де стогне російський мужик:

* Стогне він по полях, по дорогах,
* Стогне він по тюрмах, по острогу,
* У рудниках, на залізного ланцюга;
* Стогне він під клунею, під стогом,
* Під возом, ночуючи в степу;
* Стогне у власному бідному будиночку,
* Світу божого сонця не радий;
* Стогне в кожному глухому містечку,
* Біля під’їзду судів і палат.

Це одне складне речення, що розпадається на чотири мелодійних уривка, межі між якими позначені крапкою з комою. Цей знак, так само як і крапка, вимагає низхідній мелодії, тобто зниження голосу. Усередині кожного уривка – однорідні члени речення, кожен з яких несе на собі логічний наголос. Отже, майже всі слова в цій пропозиції вимовляються однаково сильно. Чотири спадні мелодії і дванадцять логічних наголосів створюють своєрідний високий мелодійний моіотон. Наступна частина починається двома вигуками: «Волга! Волга! »На цій високій ноті з ледве помітним зниженням читаються заударние слова:

* Навесні багатоводної
* Ти не так заливаєш поля,
* Як журбою народної
* Переповнилася наша земля.

На цих словах голос обривається на найвищій ноті, а далі йде мелодійний «перелом»: тривала пауза, різке зниження голосу та узагальнюючі слова: «Де народ, там і стогін …» найпохмуріші у вірші – читаються на самій низькій ноті. Останнє звернення («Ех, серцевий!») Знову читається на висхідній мелодії.

Такий мелодійний малюнок разом з розміром вірша (анапест) є засобом створення піднесеного образу народу і висловлює високий емоційне напруження в переживаннях ліричного героя, викликаних роздумами про долю народу.

Слуховий образ плачу підпорядковує собі всі інші образи. Завдяки йому ми не відчуваємо мовної строкатості. Образ мужики – російський мужик – російський народ створюється словами різних мовних стилів: армячишке, торбинка, постоли, кіш чи що, а поруч – пілігрими в’язниця, острог, стодола, стіг, віз, будиночок, містечко, а поруч – обитель, сіяч, охоронець. І «низькі» слова «підпорядковуються» високому інтонаційно-мелодійного і ритмічного строю вірші, втрачають своє побутове значення і набувають особливої художню функцію: служать засобом створення піднесеного трагічного образу російського народу.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать