Аналіз вірша Лермонтова «Поет»

Цілісний аналіз вірша «Смерть поета», як уже говорилося, вводиться в біографію Лермонтова. Але цей вірш для аналізу поезії «Поет» залучається двічі. Так як воно включає дві теми: тему поета і поезії і тему викриття вищого дворянського суспільства – його необхідно використовувати у творі, де аналізується вірш «Поет», і на уроці, присвяченому розбору «Думи». Тема поета і поезії – одна з центральних у ліриці Лермонтова. Їй присвячено багато його віршів, у тому числі такі: «О, повно вибачати розпуста», «Смерть поета», «Поет», «Не вір собі», «Журналіст, читач і письменник», «Пророк». У творі важливо розкрити, чому ця тема так посідає поета. У творі неможливо показати всій складності цієї теми у Лермонтова, зокрема, доводиться обійти мовчанням роздуми Лермонтова про трагедію поета – героя вірша.

«Не вір собі», не зупинятися на вірші «Журналіст, читач і письменник», а обмежитися питаннями про погляд Лермонтова на призначення поезії, його ідеалі поета і трагічному становищі істинних поетів у Росії 30-х років XIX століття. Кожному великому художникові властиві роздуми про сенс і призначення своєї творчості. Кращих російських письменників і поетів думки про це хвилювали особливо сильно, тому що ніде література не була так тісно пов’язана з визвольним рухом, як у Росії. Історична своєрідність розвитку російського суспільства зумовило зовсім особливу роль літератури, про що не раз писав Бєлінський, відзначаючи, що в ній зосереджена вся розумова життя суспільства, всі його моральні й духовні, інтереси. Критик цінував її як «живе джерело, з якого просочуються в суспільство все людські почуття і поняття», і вважав, що він є керівником товариства, засобом впливу на його поняття і звичаї. У «Листі до Гоголя» Бєлінський пояснював величезне значення літератури тим, що в умовах важкої гніту, коли всяке громадське виступ був немислимим, «тільки в одній літературі» зберігалися «життя і рух вперед». Герцен у книзі «Про розвиток революційних ідей в Росії» зауважує: «У народу, позбавленого суспільної свободи, література-єдина трибуна, з висоти якої він змушує почути крик свого обурення і своєї совісті.

Про надзвичайно важливому значенні літератури пише винаймають головного: пророк не скорився долі, не відмовився на догоду йому від любові і правди, дух його не зломлений. Тому загальний тон вірша при всій його смутку не народжує в читачі похмурості і туги. Лермонтов стверджує правоту поета, не проміняв «на злато» своїх високих ідеалів і не відмовився на догоду знатного більшості від служіння вищим цілям життя. Продовживши кращі традиції Пушкіна і декабристів у визначенні ролі поета в житті суспільства, Лермонтов зробив безперечний вплив на Некрасова, Брюсова, Маяковського та ін Погляди Лермонтова творчо розвивалися і збагачувалися. Те, що у нього висловлювалося ще абстрактно, малювалося як ідеал, отримало у Некрасова, а потім у Маяковського конкретний революційний зміст. Простеживши розвиток традицій Лермонтова наступними російськими поетами, можна закінчити вивчення першої теми і перейти до закріплення і узагальнення матеріалу.

Більш короткий коментування при роботі над художньою формою вірші полегшить подальше осмислення тексту. Узагальнюючі питання допоможуть об’єднати в свідомості окремі думки і образи, які виникли у процесі читання, і коментування вірші.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать