Розвиток комунікативних умінь студентів-медиків засобами соціально-психологічного тренінгу

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічний аналіз проблеми спілкування в сучасній літературі

1.1 Теоретичний аналіз сутності поняття "спілкування" в сучасних наукових підходах

1.2 Характеристика основних змістових аспектів спілкування

1.3 Аналіз проблеми формування культури професійного спілкування медичного працівника середньої ланки

Висновки до розділу 1

2. Експериментально-психологічне дослідження рівня комунікативних умінь студентів-медиків

2.1 Організація та методи емпіричного дослідження

2.2 Статистичний аналіз результатів констатуючого експерименту з визначення комунікативних умінь студентів медиків

2.3 Психологічний аналіз результатів констатуючого експерименту з визначення комунікативних умінь студентів-медиків

Висновки до розділу 2

3. Робота з розвитку комунікативних умінь студентів-медиків

3.1 Процедура соціально-психологічного тренінгу розвитку комунікативної компетенції студентів-медиків

3.2 Аналіз ходу формуючого експерименту

3.3 Аналіз результатів формуючого експерименту з розвитку комунікативних умінь студентів-медиків

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаної літератури

Список літератури з проблеми дослідження

Вступ

Реальність і необхідність спілкування визначена сумісною життєдіяльністю людей. Корені спілкування ми знаходимо в самій їх матеріальній життєдіяльності. Щоб жити, люди вимушені взаємодіяти. Саме в процесі спілкування і лише через спілкування може виявитися сутність людини [41, 18].

В спілкуванні відбувається обмін інформацією і її інтерпретація, взаємосприйняття, взаєморозуміння, взаємооцінка, співпереживання, формування симпатій або антипатій, характеру взаємостосунків, переконань, поглядів, психологічний вплив, вирішення суперечностей, здійснення спільної діяльності. Таким чином, кожний з нас в своєму житті, взаємодіючи з іншими людьми, набуває практичні навички й уміння у сфері спілкування [65, 22].

В психології прийнята теза про взаємозв'язок, єдність спілкування та діяльності. Він витікає з розуміння спілкування як реальності людських відносин. Спілкування – це форма діяльності, яка здійснюється між людьми як рівними партнерами, що приводить до виникнення психічного контакту [47, 36].

Психологічний контакт надзвичайно необхідний і в медичній діяльності.

Спеціалізація та інтеграція медичної допомоги, оснащення крупних комплексів сучасною технікою, висока кваліфікація й виховання медичного персоналу – все це приносить хороші результати в лікуванні, забезпечує його велику ефективність. Характер поведінки медичної сестри або будь-якого іншого медичного працівника середньої ланки робить вплив на спливання хвороби і стан пацієнта. Відсутність у фахівця знань, умінь, навичків професійного спілкування робить його професіонально малопридатним. Це пов'язано з тим, що спілкування, як найважливіший професійний інструмент, присутній на всіх етапах лікувального процесу [31, 18].

Саме тому тема дипломної роботи актуальна.

Об'єкт – комунікативні уміння студента-медика.

Предмет – особливості розвитку комунікативних умінь студентів-медиків засобами соціально-психологічного тренінгу

Мета – вивчення проблеми спілкування і розвитку комунікативних умінь в професійній діяльності медика активними методами психологічного впливу.

Гіпотезою диплома виступає припущення, що спеціально розроблена процедура соціально-психологічного тренінгу сприяє розвитку комунікативних умінь студентів-медиків.

Для досягнення мети та підтвердження гіпотези були поставлені наступні завдання:

1) проведення теоретичного аналізу проблеми спілкування в сучасній літературі;

2) визначення особливостей спілкування та значущих комунікативних умінь в професійній діяльності фахівців-медиків;

3) проведення констатуючого експерименту з визначення комунікативних умінь студентів-медиків;

4) розробка процедури соціально-психологічного тренінгу з розвитку комунікативних умінь студентів-медиків;

5) проведення формуючого експерименту з розвитку комунікативних умінь студентів-медиків й аналіз його результатів.

Теоретико-методологічною базою дослідження виступили: роботи вітчизняних психологів дослідження значення спілкування в спільній діяльності Г.М. Андрєєвой, А.Ф. Яковлєва, Б.Ф. Ломова, А.А. Леонтьева та інших.; Р.М. Фатиховой, Р.К. Конечного, М.В. Боухала, Г.Ш. Лунь які проводили дослідження механізмів формування культури спілкування медичного працівника; концептуальні напрямки зарубіжних авторів: "феноменальна симпатія" М. Шелера, "теорія комунікацій" Ю. Ходермаса й "модель комунікаційного обміну" І. Гофмана.

Питаннями психології та етики ділового спілкування займаються і викладачі кафедри психології ВНУ ім. В. Даля: В.В. Третьяченко, Л.В. Вереіна, П.П. Скляр. Їх рекомендації з вдосконалення професійної та міжособистої взаємодії полягли в основу дипломної роботи.

Методи (методики) дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел; психолого-педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий); спостереження; психологічна бесіда; тестування (виявлення рівня спостережливості (опитувальник з виявлення рівня спостережливості), виявлення уміння слухати партнера як співбесідника (опитувальник УАС), визначення рівня вираженості емпаті

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать