Методика навчання молодших школярів метанню малого мяча

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Факультет підготовки вчителів початкових класів

Кафедра фізичного виховання

Дипломна робота

«МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ МЕТАННЮ МАЛОГО М'ЯЧА»

Вступ

Складні умови економічної кризи, реформування державних структур, недостатнє фінансування сфери освіти і охорони здоров'я стали причиною погіршення соціальних умов проживання населення, зниження прожиткового мінімуму населення, зростання наркоманії, алкоголізму і тютюнокуріння, що привело до погіршення здоров'я населення, зокрема школярів.

Практично здорові діти складають сьогодні лише 1–4% від всього дитячого населення. Кількість дітей з порушенням постави в Україні за останніх 30 років збільшилося в 3 рази і складає, за даними різних досліджень, від 60–80%. Поширення плоскостопості складає сьогодні 40%, що також в 3 рази більше, ніж на початку 60 років. У 2–3 рази збільшилася частота виявлення важких форм сколіозу, інтенсивно зростають прояви дистрофічних змін опорно-рухового апарату (остеохондроз, остеопороз). Більше половини підлітків страждають хронічною патологією, кожна четверта дитина має третю групу здоров'я [48].

Разом з цим у системі шкільної освіти має місце збільшення кількості годин на вивчення предметів гуманітарного циклу, і зниження ролі фізичної культури. Різко скоротилося навантаження на позакласну спортивну і фізкультурно-оздоровчу роботу. Система додаткової освіти в галузі фізичної культури майже повністю перейшла на комерційну основу і стала не всім доступною. Все це привело до збільшення кількості учнів з низьким рівнем фізичного розвитку, зниження рухової активності (гіпокінезією) і, як наслідок, зростанню кількості захворювань серед школярів.

За час навчання в початковій школі у дітей в 5 разів зростає частота порушення зору, в 4 рази – порушення постави, в 3 рази патології органів травлення. Прийшовши в перший клас школи, дитина вимушено, через організацію режиму шкільного життя в 2 рази знижує свою рухову активність. [48].

Так якщо в дитячій дошкільній установі на заняття з фізичної культури відводиться мінімум 20% від всього часу, передбаченого на заняття, то в 1 класі всього 10%, що в 2 рази менше. І чим старші школярі, тим кількість годин, передбачена програмою на заняття фізичної культури зменшується, при збільшенні навчального навантаження в цілому (за рахунок предметів гуманітарного циклу).

У цих умовах виникає проблема пошуку оптимальних підходів, засобів, методів фізичного виховання школярів [5; 10].

Базовий компонент програми по фізичному вихованню учнів 1–4 класів середньої школи включає наступні розділи: гімнастика, легка атлетика, лижна підготовка, рухливі ігри з елементами спортивних. У розділ легка атлетика, разом з ходьбою, бігом і стрибками входять метання і є обов'язковою руховою дією для вивчення школярами.

Метання, як вид спорту і засіб фізичного розвитку є прикладна, координаційно-складна рухова дія, в процесі виконання якої бере участь велика кількість рухових ланок тіла, необхідні узгодженість в їх русі і визначає зусилля у просторі, в часі і за м’язових зусиль.

Часто метанням, у зв'язку з їх координаційною складністю, браком інвентарю, відсутністю обладнаних місць занять, складністю організації великого числа що вчаться і по ряду інших причин приділяється недостатньо часу і уваги на уроках фізичної культури у школі. Хоча вправи з м'ячем і саме метання сприяють розвитку всіх видів координації (внутрішньо м’язової, міжм'язової, сенсорно-м’язової) [22]. М'яч, знаходиться в безпосередньому контакті з пальцями рук, розвиває кисть, як «пізнавальний орган» (форма, об'єм предмету, щільність, температура), так само сприяє розвитку дрібної моторики рук, яка у свою чергу знаходиться в тісному взаємозв'язку з рівнем розвитку розумових здібностей [27]. Виконання метання в повній координації, за участю великих м'язів тулуба і кінцівок сприяє розвитку тілесної спритності, формуванню «схеми тіла», що є важливою умовою забезпечення життєдіяльності організму, що розвивається. Як вказують [25] «схема тіла» або «модель тіла» це – функціональний орган, що забезпечує як узгоджену цілісну діяльність багаторівневої біомеханічної системи з величезною кількістю мір свободи, так і орієнтування в навколишньому середовищі. Таким чином, роль метання, як засобу фізичного розвитку дітей, особливо молодшого шкільного віку, очевидна [8; 25; 32; 57].

Вивчення методичної і наукової літератури показало, що в даний час в практиці існують переважно два підходи до послідовності навчання метанню: один з них широко використовується в тренуванні метальників-спортсменів (В.Н. Тутевіч, 1960; А. Сулієв, 1961, 1982; B.C. Фарфель, 1975; В. Кліменко, Л. Літвіненко, 1976 і ін.) Відповідно до такого підходу навчання здійснюється у наступній послідовності: спочатку відбувається навчання рухів ніг, потім тулуба і метальної руки. Тут наголошується така послідовність роботи м'язів, що найповніше використовує їх силу і що забезпечує якнайкращий результат у метанні: на початку скорочуються сильніші м'язи, що забезпечують повільні рухи великих ланок тіла, потім менш сильні і до кінця зусилля – м'яза дистальних ланок тіла. Інший підхід – загальноприйнята методика навчання метання у школі (А.Н. Макаров, 1974 [60]; А.В. Бондарчук, К.І.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать