Підготовка молодших школярів до самостійних занять фізичними вправами у процесі позакласної і позашкільної 3

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра фізичного виховання

ДИПЛОМНА РОБОТА

Підготовка молодших школярів до самостійних занять фізичними вправами у процесі позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання

Виконала

студентка 31 групи

факультету підготовки

вчителів початкових класів

Ковальчук Світлана Богданівна

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, доцент

Огнистий Андрій Володимирович

Тернопіль-2009

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Психолого-педагогічні основи організації самостійної роботи у процесі фізичного виховання молодших школярів

1.1 Проблема організації самостійної роботи учнів у психолого-педагогічній літературі.

1.2 Вікові особливості молодших школярів та їх урахування під час проведення самостійної роботи з фізичного виховання

РОЗДІЛ 2. Методика проведення самостійної роботи у процесі фізичного виховання учнів початкових класів

2.1 Зміст, методи і форми організації самостійної фізичної діяльності молодших школярів у позашкільній і позакласній роботі

2.2 Способи керівництва самостійною роботою учнів у процесі фізичного виховання учнів

2.3 Підсумки результатів дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність проблеми дослідження. Науково-технічна революція значно змінила характер праці й спосіб життя сучасної людини. „Автома-тизація виробничих операцій, благоустрій побутових послуг, надмір інформації, що надходить через ЗМІ, призвели до різкого скорочення фізичного навантаження і рухової активності у процесі професійної та побутової діяльності людей” [13, 10]. Недостатня рухова активність торкнулася і дітей. А це серйозна загроза не лише їх здоров'ю, але й формуванню майбутнього організму, його гармонійному розвитку. Вона неминуче сприяє зниження їх фізичної і розумової працездатності.

На жаль, стверджує Г.Б.Мейксон, „більшість школярів займаються фізичними вправами лише на уроках фізкультури, двічі на тиждень, щоб отримати позитивну оцінку. Тому для вирішення цього завдання з тим, щоб активізувати руховий режим учнів, захистити їх від навислої над ними гіподинаміки, одних зусиль вчителя фізкультури, для забезпечення масовості занять учнями фізичною культурою і спортом, недостатньо” [43, 27]. Необхідні зусилля всього педагогічного колективу, а також батьків, для прищеплення дітям інтересу, звички самостійно займатись фізичною культурою, спортом в шкільний та позашкільний час.

Сучасний період розвитку освіти характеризується різнобічним пошуком удосконалення всієї загальноосвітньої шкільної системи [50]. Особлива роль у цьому процесі належить проблемі формування в учнів пізнавальної активності і самостійності мислення й рухів, уміння само-стійно поповнювати свої знання, формувати уміння і навички.

Дослідженнями Ю.К.Бабанського, М.О.Данилова, Б.П.Єсіпова, П.І.Підкасистого, Т.І.Шалімової, В.О.Онищука та інших встановлено, що „одним із основних напрямів активізації навчання школярів є система-тичне використання самостійних робіт, включення учнів у самостійну пошукову діяльність, запровадження у навчальний процес різноманітних видів самостійної діяльності” [27, 38].

Самостійна робота належить до визнаних і ефективних методів навчання, тому різні її аспекти постійно привертають увагу дослідників. Зокрема, вивчалися питання про мету, завдання, функції самостійних робіт, розглядалася їх класифікація, дидактичні умови організації тощо. Помітним внеском у дидактичну розробку цих питань є праці Е.Я.Голанта, Н.Г.Дайрі, В.П.Стрезікозіна. Досліджень, в яких розглядаються дидактичні та методичні аспекти організації самостійної роботи в початковій школі, небагато (М.І.Моро, Н.С.Коваль, Г.М.Аквілєва, Н.Ф.Вапняр, В.Б.Качалко).

У практичній роботі вчителі початкової школи нерідко вкладають різний зміст у поняття „самостійність”. Оперуючи ним, педагоги мають на увазі або бажання школяра виконати завдання своїми силами, не звертаючись по допомогу [7]; або вміння учня долати труднощі на шляху до кінцевої мети, не підміняючи її проміжною [27]; або схильність дитини виявляти ініціативу, творчо ставитися до навколишнього [21]; або прагнення вихованця діяти автономно, окремо від інших [44]; або його здатність давати критичну оцінку зробленому [18].

Найсприятливіші для збудження і розвитку пізнавального інтересу умови виникають тоді, коли вчитель не викладає матеріал у готовому вигляді, а організовує самостійну роботу школярів. „Без правильно організованої самостійної роботи не можна успішно розвивати пізнавальні можливості учнів, їхню спостережливість, пам’ять, творчу активність тощо” [47, 10]. Самостійна робота дає змогу здійснювати диференційова-ний підхід у навчанні, глибоко вивчати індивідуальні особливості кожного вихованця. Крім того, „самостійні роботи підвищують інтерес учнів до навчального предмета, розвивають їхню ініціативу й активність, сприяють зменшенню навантаження домашньою роботою” [74, 23]. Використання різних видів самостійних робіт допомагає педагогу творчо підходити до побудови уроку.

Формування досвіду самостійної фізичної діяльності учнів в атмосфері загального захоплення цікавою справою не лише має розвивальне та оздоровче значення, а й об’єднує процеси

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать