Юридичні особи в міжнародному приватному праві

Курсова робота

З міжнародного приватного права України

На тему: "Юридичні особи в міжнародному приватному праві"

Київ 2011 р.

План

Вступ

Розділ І. Поняття та загальна характеристика юридичних осіб у міжнародному приватному праві

1. Поняття юридичної особи в міжнародному приватному праві

2. Види формувань зі статусом юридичної особи

3. Визнання іноземних юридичних осіб

4. Представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності

Розділ ІІ. Діяльність суб’єктів господарювання України за кордоном

1. Особливості українських юридичних осіб

2. Об’єднання підприємств як суб’єкти господарювання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

За українським законодавством, юридичними особами визнаються організації, створені і зареєстровані в установленому порядку (ст. 80 Цивільного кодексу України).

Юридична особа, зазначається далі у цій статті, наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Законодавство іноземних держав або взагалі не дає визначення юридичної особи або обмежується загальними лаконічними формулюваннями. В літературі наводиться як приклад більш-менш розгорнутого визначення юридичної особи, які містяться у Цивільних кодексах країн Латинської Америки. У Чилійському Цивільному кодексі так сформульовано це поняття: юридичної особою є особа фіктивна, здатна здійснювати права, нести цивільні обов’язки і вступати у правові і неправові відносини.

Чи визнавалася ця категорія суб’єктів права в стародавньому Римі?

Різні автори дають різні відповіді, хоча єдині у твердженні, що римські юристи не допрацювались до поняття юридичної особи.

Фактично юридичними особами в римському праві (хоч вони так не називались), були такі категорії:

1). Сполучення фізичних осіб, що створюють у своїй сукупності самостійний правовий суб’єкт. У джерелах ця категорія позначається загальною назвою universitas personarum, hominum;

2). Установи з доброчинною метою, pia corpora, piac causae.

У римлян існувало загальне правило про обов’язкових трьох членах для всякої корпорації. А винятком із цього правила вважався випадок, коли із корпорації вибувають всі члени, крім одного.

У сучасному законодавстві зарубіжних країн, крім наведеного випадку, передбачається можливість існування під назвою юридичної особи не лише колективних утворень, а й так званих "компаній однієї особи", "одночленних товариств". У США це "one men company", "la societe unipersonelle" у Франції, "Einmanngesellhagt" у Німеччині.

Причини створення таких юридичних осіб полягають у тому, що вони в сучасних умовах здійснюють функції обмеження підприємницького ризику вартістю вкладеного майна.

Розділ І. Поняття та загальна характеристика юридичних осіб у міжнародному приватному праві.

1. Поняття юридичної особи в міжнародному приватному праві

Щодо розмаїття юридичних осіб у міжнародно-правовій практиці слід зазначити, що за довгі часи у світі сформувалися певні організаційно-правові форми. вони отримали в різних країнах різні назви, але їх правовий статус приблизно однаковий.

Взагалі ж термін "юридична особа" одержав визначення, як відомо, лише на початку ХІХ століття. До цього розповсюдженими були назви "моральних осіб", "містичних осіб". Вельми стійким виявилось поняття "фіктивної особи", що стало потім підставою для створення однойменної теорії.

За свідоцтвом літературних джерел, перші спроби теоретичного усвідомлення природи корпоративних утворень були зроблені ще у середні віки. Основоположником теорії фікцій вважають папу Інокентія IV, якому належить вислів, що корпорація існує лише у людському уявленні, що це фікція, видумана розумом. Корпорація не має волі, лише її члени, живі люди, мають волю і діють.

Фікційна теорія, як перша наукова спроба осмислити юридичну природу суспільних утворів, що виступають в майновому обороті як суб’єкти прав і обов’язків, не знайшла подальшого розвитку до XVIII сторіччя. Лише тоді Савіньї, визначаючи правоздатність тільки людини, дійшов висновку, що юридичні особи – це штучні суб’єкти, фікції. Таким чином, існування фіктивних осіб – чисто юридичне. Юридична особа – утворення закону. Подальшим розвитком фікційної теорії стала теорія цільового майна Бринця, який звернув увагу на ціль (мету), для досягнення якої створена та існує юридична особа. Майно може належати, на його думку, не тільки будь-кому, а й будь-чому. Таке майно є цільовим майном. Майно, належне цілі, не може одночасно належати особі. Юридична ж особа – це фікція.

До теорій, що заперечують реальність юридичної особи і визнають суб’єктами прав тільки людей, належать і низка інших (Ієрінга, Планіоля, Гельдера, Біндера, Єллінека), які в кінцевому рахунку визнають юридичну особу фікцією.

Виправдовуючи існування компаній однієї особи, сучасні західні дослідники, по суті, тлумачать це правове явище з позиції теорії цільового майна – різновиду теорії фікції. За радянським правом, юридична особа – це організація з певними ознаками. Одні вчені основною ознакою вважали здатність брати участь у цивільному обороті, як самостійного носія прав і обов’язків (А.В. Венедіктов), інші – її майнова відокремленіс

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать