Правова держава і громадянське суспільство

Курсова робота Правова держава і громадянське суспільство ПЛАН

Вступ. 3

1. Сутність поняття громадянського суспільства. 4

2. Поняття та ознаки правової держави. 7

3. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави. 20

4. Основні напрямки формування громадянського суспільства і правової держави в Україні 23

Висновок. 29

Список використаної літератури. 31

Вступ

Громадянське суспільство – це спільність вільних рівноправних людей, кожній з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, брати участь у політичному житті.

Правова держава – це такий тип держави, в якій втілюються у життя принципи, головним серед яких є принцип панування закону. Цей принцип виявляється у високому авторитеті закону в суспільстві, загальній повазі до нього, у тому, що усі підзаконні акти відповідають законові, а всі рішення державних органів і посадових осіб приймаються лише на основі закону і з дотриманням його вимог.

Історія вчень про правову державу охоплює систему ідей, думок і концепцій (закордонних і власних авторів), без знань і врахування яких є неможливим теоретичне розроблення концепції правової держави.

Без теоретичної моделі правову державу не втілити в практичне життя під час розбудови державності й правової системи в Україні.

Важливе значення у створенні нормативної бази на основі нової Конституції України має досвід закріплення конституційно-правовими актами основних принципів правової держави, що юридичне зафіксовані в законодавстві інших країн.

Використовуючи метод історизму, слід зважати на досвід минулого, його позитивні та негативні аспекти, щоб не припускатися помилок під час розбудови правової соціально-відповідальної держави в Україні.

1. Сутність поняття громадянського суспільства

Громадянське суспільство — це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина.

Громадянське суспільство – це етно-соціальний простір, в якому люди взаємно пов’язані і взаємодіють між собою як незалежні особистості, що володіють власністю, вільно розпоряджаються результатами своєї праці, є носіями політичних прав і культури.

Ознаками громадянського суспільства є:

а) приватна власність, вільна праця, підприємництво;

б) існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових колективів та інших об'єднань громадян на добровільній основі;

в) багатоманітність виховання, освіти, науки, культури;

г) наявність незалежної системи засобів масової інформації;

ґ) вільний розвиток сім'ї як первинної основи співжиття людей;

д) переважне регулювання поведінки людини з допомогою етичних норм і здійснення людиною своїх потреб та інтересів у решті сфер приватного та суспільного життя на засадах свободи, незалежності й недоторканності.

Розвинені демократії мають розвинену правову систему, яка здатна до самоочищення. Усі три ланки влади незалежні й контролюють себе взаємно. Проте раю на землі немає, і час від часу якісь пошкодження трапляються і в західних країнах.

Щоб убезпечитись від цього зла, суспільство мобілізує систему розвинених громадянських інституцій – передусім вільну пресу, незалежні політичні партії, розмаїття правозахисних та інших громадських організацій. Так, це вони, виходячи з тих інтересів, які вони захищають, відслідковують порушення прав людини з боку державних органів, це вони роблять ці порушення об’єктом суспільної уваги й аналізу. А як наслідок ці порушення рано чи пізно породжують в суспільстві кризу.

За такими добровільними, самодіяльними й незалежними від держави структурами закріпилася назва громадянське суспільство.

Отже, для громадянського суспільства, окрім добре налагодженої правової системи, надзвичайно важливим є:

- по-перше, наявність розвиненого й структурованого громадянського суспільства;

- по-друге, загальна обізнаність населення у своїх правах і обов’язках.

Таким чином, навіть якщо у демократичних суспільствах на якийсь час станеться пошкодження правової системи, суспільство через найрізноманітніші свої ланки спроможне знешкодити “вірус” і відновити рівновагу.

Зовсім інша ситуація, коли, навпаки, правова система пошкоджена такою значною мірою, що в меншості опинилося все чисте і правильне. Тут активнішим і ефективнішим виявляється поки що суспільне зло. Так складається ситуація, коли залежна від влади й покірна їй преса, кволі й корумповані громадські організації використовуються владою (ширше – суспільним злом), навпаки, для того, щоб дискредитувати й вилучити з суспільства всіх, хто відвертою критикою домагається відновлення порядку й справедливості. Типовий приклад цього процесу – боротьба із дисидентами за радянських часів.

Однак така модель держави прирікає її на періодичні бунти й революції. Коли критика й інакодумство в державі заборонені, тоді хиби управління із системи вчасно не виводяться. В результаті вони поволі накопичуються, а тоді настає момент, коли ніякий, навіть найжорстокіший, терор не в змозі втримати систему від

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать