Помилка та її значення в кримінальному праві

План

1. Вступ

2. Поняття помилки в кримінальному праві та її значення

3. Юридична помилка, її види та вплив на кваліфікацію злочину

4. Фактична помилка, її види та вплив на кваліфікації злочину

5. Висновки

6. Список використаних джерел

1. Вступ

Актуальність теми. Кримінальне право Польщі ще у ХІІ ст. не розрізняло наміру від необережності, допускало і широко застосовувало відповідальність без вини. Сім’я відповідала за зраду одного із своїх членів, село – за труп, знайдений на його території. У юриспруденції пізньої римської імперії невідворотність покарання трактувалось саме у сенсі необхідності забезпечення публічного правопорядку, а не абстрактної правової справедливості, що виступає як відплата за вчинений злочин — «Іноді покарання підсилюється в інтересах громади...». Крім того, покарання іноді могло накладатись і винятково з міркувань правової доцільності. Тобто, як видно із наведених положень до кримінальної відповідальності в той час могла притягуватися не винна у скоєнні злочину особа.

На сьогодні ж, вина — це центральне поняття кримінального права, основна, обов’язкова ознака будь-якого складу злочину. Вона визначає саму наявність суб’єктивної сторони складу злочину і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає суб’єктивну сторону і тим самим склад злочину.

Вина визначається як внутрішнє ставлення особи до вчинюваного нею діяння. Іноді трапляються випадки, коли особа сумлінно вважає, що діє правомірно, але в реальності її дії є кримінально-караними, тобто, вона помиляється щодо характеру свого діяння. В кримінальному праві такий випадок дістав назву помилки. Остання має велике значення для визначення винності особи, а отже і для криміналізації діяння.

Спершу помилку розглядали у загально-філософському значенні. І лише через багато століть вона стала предметом окремого дослідження юридичних наук.Детальне дослідження помилки як суто юридичного явища було започатковане у Давньому Римі в межах римського приватного права.

На сьогодні, проблематика помилки є достатньо дослідженою в доктрині кримінального права. Над її дослідженням працювали такі вчені як: С.Баршев, Ю.А Вапєва,Є.В. Ворошилін, Л.Д. Гаухман, П.С. Дагель, В.Ф. Кириченко, О.Ф. Кістяківський, М.Й. Коржанський, П.С. Матишевський,Фаткуллина М.Б, та інші.

Однак, не зважаючи на ці дослідження, актуальність цього питання для України не втрачається і зараз, це пов’язано із відсутністю законодавчого закріплення помилки та, у зв’язку із цим, проблемами кваліфікації на практиці.

Мета курсової роботи – з’ясувати сутність помилки та її значення для кримінального права України.

Завдання:

- визначити поняття помилки та з’ясувати її значення;

- проаналізувати основні види помилок у кримінальному праві;

- дослідити законодавство держав, у яких помилка у кримінальному праві закріплена на законодавчому рівні;

Для виконання поставлених завдань у ході роботи будуть використані праці авторитетних вчених, чинне національне законодавство України, законодавство інших держав, матеріали лекцій і підручники відомих авторів.

2. Поняття помилки в кримінальному праві та її значення

Інститут помилки в кримінальному праві України має давню історію, яка починається з ХVIIІ століття. Положення, які мають певний стосунок до помилок, можна знайти і в Артикулі воїнському Петра І, прийнятому 26 квітня 1715 р. Зокрема, арт. 37 даного нормативно-правового акта передбачав застосування смертної кари до тих осіб, які після виставлення караулу і після бою тапти або ж вночі безпідставно підняв бойову тривогу. Проте у тлумаченні до цього артикула було зазначено, що суддя повинен з’ясувати, чи така тривога була піднята зі злим наміром, ненавмисно, чи з інших причин (однією з яких гіпотетично можна вважати і помилкове припущення щодо наявності загрози з боку ворога – Б.М.) і, в разі потреби, не застосовувати до винної особи смертної кари, а покарати його на власний розсуд. Ще більш показовим є положення арт. 41 Артикула воїнського, де закріплено норму про юридичну помилку, зумовлену незнанням наявних в армії правил. Відповідно до цього положення солдат або офіцер, який заснув під час перебування на караулі, напився до такого стану, що не був у змозі виконувати обов’язки караульного або ж передчасно самовільно залишив свій пост до того, як був замінений іншим, підлягав смертній карі через розстріл. Однак, як було зазначено у роз’ясненні до даного артикула, якщо солдат перебував на службі короткий час і не був ознайомлений із Артикулом воїнським та з наслідками, які чекають на порушника відповідних правил, то суд повинен врахувати ці причини і замінити смертну кару шпіцрутенами.

Після Першої світової війни на території Галичини, Волині та Західного Полісся діяло польське кримінальне законодавство, а саме – Карний кодекс від 11 липня 1932 р., який містив низку положень, що стосувалися помилки особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. По-перше, ст. 15 кодексу закріплювала правило, згідно з яким обставини, від яких залежить вища караність, беруться до уваги тільки тоді, коли особа про них знала або повинна була знати (§ 1). Це саме стосується і наслідків вчинку, від яких залежить вища караність (§ 2). По-друге, відповідно до § 1 ст. 20 цього кодексу, не допускався провини той, хто діяв під впливом помилки щодо обставини, яка належить до суті вчинку, окрім випадку, коли провина була