Правовий режим земель оздоровчого призначення

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ ОЗДОРОВЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

1.1 Зміст права власності та права користування землями оздоровчого призначення

1.2 Суб’єкти та об’єкти земель оздоровчого призначення їх права та обов’язки

Розділ 2. ЗЕМЛІ ОЗДОРОВЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЇХ ВИКОРИСТИННЯ

2.1 Підстави виникнення та припинення права оздоровчого землекористування, володіння

2.2 Правова охорона земель оздоровчого призначення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На даний час характер використання землі значного мірою визначається правом власності на землю. Відповідно до законодавства власники земельних ділянок вправі визначати їх юридичну долю, організовувати використання земельних ділянок для досягнення певних цілей та отримувати доходи.

Здійснення земельної реформи, перехід до ринкових умов господарювання на землі, законодавче закріплення різних форм власності на землю і розширення можливостей використання земельних ресурсів на підставі права власності однак не звузило сферу правового положення земель оздоровчого призначення. Вона має велике значення як передбачений законом спосіб використання корисних властивостей землі.

Саме в цьому і полягає актуальність вибраної мною теми курсової роботи. Оскільки наша країна є порівняно молодою державною і на шляху до здобутку незалежності пройшла не легкий і тернистий шлях, вважаю дослідження даної теми буде практичним, новим і доцільним.

Метою курсової роботи є комплексне дослідження правового положення земель оздоровчого призначення. Відповідно до поставленої мети у роботі зроблено спробу вирішити такі завдання:

- комплексно розглянути поняття права власності на землі оздоровчого призначення;

- розкрити поняття суб’єктів та об’єктів з даного питання;

- вивчити правову охорону земель оздоровчого призначення;

- встановити підстави виникнення та припинення права оздоровчого землекористування та володіння.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при реалізації права власності на землі оздоровчого призначення. Предметом нашого дослідження є Конституція України, Земельний кодекс України, закони та підзаконні акти у сфері земельних відносин, укази і розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, наукова та практична література, що стосується питання права власності на землі оздоровчого призначення і т.д.

Наукове значення результатів роботи полягає в тому, що теоретичні положення та висновки можуть бути використані у вигляді окремих положень навчальних курсів дисциплін; у науково-дослідній роботі для розвитку вітчизняного права.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані для вдосконалення національного законодавства з метою ефективного його застосування на практиці, практичними працівниками у процесі здійснення судової реформи.

Методи дослідження. У процесі дослідження поставлених питань використовувались наступні методи: історико-правовий метод, метод формально-логічного аналізу, метод системного та структурного-функціонального аналізу.

В спеціальній літературі розгляд проблем реалізації права власності на землі оздоровчого призначення в сучасній Україні проводився у працях таких дослідників як Ільницька Н., Каракаш І.І., Погрібний О.О., Погрібний С.О., Бобкова А.Г., Мунтян В.Л., Шульга М.В., Кулинич П.Ф., Семчик В.І., Андрейцев В.І., Шемшученко Ю.С., Малишева Н.Р., Бистров Г.Ю. та інших. Дослідженням правового режиму земель оздоровчого призначення займалися також українські та російські науковці: Аксененко Г.А., Иконицкая И.А., Краснова Н.И., Карпов Н., Панченко П.П., Славов В.П.,. Марчук В.А, Бринчук М.М., Вовк Ю.А, Кассо Л.А., Герман И.Е., Ерофеев Б.В. та інші.

Структура курсової роботи зумовлена характером та цілями дослідження. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ ОЗДОРОВЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

1.1 Зміст права власності та права користування землями оздоровчого призначення

У відповідності до Основного Закону кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону[1] .

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах[2] .

Займаючи 0,01 % території України (близько 8,6 тис. га), землі оздоровчого призначення відіграють надзвичайно важливу роль як природний ресурс, що має природні лікувальні властивості. Природні лікувальні властивості таких земель – це наявність у їх межах

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать