Філософія політики

Міністерство аграрної політики України

Уманський державний аграрний університет

РЕФЕРАТ

на тему:

«Філософія політики»

Виконав: студент 52 – ем групи

Керівник: професор

Умань 2008

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття політики і її види…………………………………………… с. 4

2. Розвиток політичної філософії, політичної соціології та політології…………………………………………………………..… с. 10

3. Політична система…………………………………………………… с. 13

4. Громадянське суспільство……………………………………..…… с. 19

5. Політична свідомість і політична культура……………………… с. 23

Висновок

Використана література

ВСТУП

Уже нікого не дивує, якщо українців називають «заполітизованою» нацією: ми найперше дивимося новини, співпереживаємо за вибори, виходимо на майдани, пишаємося нашою свободою слова і, зрештою, маємо дуже багато політичних партій, які хоча й не діють, але приносять нам моральне задоволення від самого свого існування.

Така, грубо кажучи, вакханалія, яка діється в нашій політиці не може не цікавити наш народ, який був роками, а той десятиліттями, відірваний від бачення владних процесів з середини. Але тут постає питання, яке цікавить всіх – коли ж буде порядок? Даний реферат розглядає тему політичної філософії для того, щоб дати базові поняття політики і її системи, розвитку самого поняття «політика», а також пояснити суть громадянського суспільства та політичної свідомості і культури.

Якщо знати такі базові поняття, то стане легко розібратися не тільки у життєвому політичному сьогоденні, але й спрямувати свої думки до ідеї побудови політично культурного суспільства.

Будь-яка система матиме ознаки хаосу, якщо правила і поняття цієї системи не визначені, тобто не можна грати в таку гру як політика і не знати її правил і основних понять. Неможливо будувати політично свідоме громадянське суспільство без розуміння самої суті такого суспільства.

Ціль цього реферату – дати визначення основним рисам філософії політики і віднайти шляхи розуміння політичної системи самої України, постаратися порівняти теоретичну філософію політики із практичною, яка нас оточує.

1. Поняття політики і її види.

«Політика – мистецтво управління державою».

Аристотель

Термін «політика» належить до числа найбільш уживаних. Ми говоримо про внутрішню і зовнішню політику, про еконо­мічну, соціальну, культурну, демографічну, екологічну й інші політики, політичне життя і боротьбу, політичну владу і полі­тичну систему, політичні конфлікти і кризи, про політичну куль­туру, політичний плюралізм, політичні права, волі і обов'язки, політичні спілки, коаліції, лідерів і т. п. Тим самим ми виділяє­мо особливу, специфічну, своєрідну область, сферу громадсько­го життя, що існує, функціонує і розвивається поряд з економі­кою, соціальним життям і духовною культурою. Політика висту­пає в цьому плані як специфічний вид соціальної реальності, со­ціальної взаємодії, особливий вид соціальної діяльності і соці­ального регулювання.

Широта, складність, багатогранність і багаторівневість тако­го феномена, як політика, створюють чималі складності в його чіткому визначенні. Не випадково не тільки в повсякденній свідо­мості, але й у наукових виданнях спостерігається велика строка­тість таких визначень. Але і при цьому все-таки можна виділити те головне, сутнісне, що характерне для політики. Це — публічна влада, відносини володарювання як відносини панування (прав­ління) і підпорядкування (виконання). М. Вебер, який особливо багато зробив для утвердження політичної соціології, визначав владу як «можливість для одного діяча в даних соціальних умо­вах проводити власну волю навіть всупереч опору». Т. Парсонс розумів під владою «здатність суспільства мобілізувати свої ре­сурси заради досягнення поставлених цілей», «здатність прийма­ти рішення і домагатися їхнього обов'язкового виконання». У та­кому ж дусі визначає владу і Н. Смелзер: влада — «це здатність нав'язувати свою волю іншим і мобілізувати ресурси для досяг­нення мети». Немає політики без влади і владних відносин, тобто без спро­можності, права і можливості одного соціального суб'єкта вирі­шальним чином впливати на дії іншого, спираючись на свою во­лю й авторитет, моральні і правові норми, звичаї і традиції, по­грозу примусу і покарання і т. п. Разом з тим було б невірним ціл­ком ототожнювати владу і політику, тому що не усяка влада ви­ступає як політична. Так, влада глави сім'ї над її членами, узята сама по собі, — це не публічна, а особиста, індивідуальна влада, а тому й не політика. Публічна влада, насамперед влада держави, і політика виникають і існують тоді, коли суспільство в результаті свого розширення й ускладнення виявляється нездатним залиша­тися в рамках колишньої саморегуляції, самоврядування. У ньому виявляється і зберігається об'єктивна потреба в забезпеченні ззов­ні контролю за поведінкою його членів та їхніх взаємин, а тим са­мим і у виділенні для цього особливого шару людей, що здійсню­ють такий контроль і соціально-політичне регулювання. Не може розглядатися як політична і влада керівника, лідера й у ряді ін­ших малих самодіяльних груп і об'єднань.

Публічна влада, володарювання — атрибут, невід'ємна власти­вість політики. Між ними — найтісніший, органічний взаємозв'язок. З одного боку, влада виступає як джерело, основа і засіб утверджен­ня і здійснення політики; а з

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать