Правонаступництво в міжнародному праві

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття правонаступництва

1.1 Визначення необхідності інституту правонаступництва

1.2 Поняття правонаступництва

Розділ 2. Правонаступництво держав в міжнародному праві

2.1 Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів

2.2 Правонаступництво держав щодо державної власності

Розділ 3. Врегулювання проблем правонаступництва у зв’язку з припиненням існування СРСР

3.1 Припинення існування СРСР та вирішення питання про правонаступництво

3.2 Правонаступництво України

Висновок

Література

ВСТУП

Попри низку важливих кроків, зроблених за час незалежності України компетентними органами державної влади з метою остаточно розставити усі крапки над “і”, на адресу Міністерства закордонних справ й досі надходять запити від адвокатських компаній із проханням надати офіційне роз’яснення щодо чинності для України того чи іншого договору, стороною якого свого часу був Радянський Союз.

Зазначена тенденція є наочним індикатором недосконалості існуючого внутрішньодержавного механізму, покликаного визначати обов’язковість для України міжнародних договорів екс-Союзу РСР, а також їхнє місце в системі національного законодавства.

На чому ж базується зазначений механізм? Основоположним документом у цій сфері є Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. № 1543-ХІІ. Згідно зі ст. 7 цього законодавчого акта Україна проголосила себе “правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами Радянського Союзу”.

Водночас, сфера застосування Закону про правонаступництво була обмежена застереженням. Законодавець мав на увазі лише ті договірні права і зобов’язання СРСР, котрі “не суперечать Конституції України та інтересам республіки”.

Аналізуючи даний документ, треба наголосити, що, всупереч висловлюваним у літературі думкам зокрема, вжитий у Законі термін "правонаступник прав і обов’язків,” на наш погляд, навряд чи може розглядатися як такий, що передбачає повне і безумовне визнання Україною чинності міжнародних угод колишнього Союзу. Натомість Закон про правонаступництво слід розглядати лише як задекларований Україною намір визначати юридичні наслідки випадку правонаступництва, яким є факт припинення існування СРСР, у повній відповідності із загальновизнаними у цій сфері нормами і принципами міжнародного права.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – поняття правонаступництва, правонаступництва держав щодо міжнародних договорів, врегулювання проблем правонаступництва у зв’язку з припиненням існування СРСР, правонаступництва України.

Курсова робота складається наступних розділів: розділу 1 „Поняття правонаступництва”, розділу 2 „Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів”, розділу 3 „Врегулювання проблем правонаступництва у зв’язку з припиненням існування СРСР. Правонаступництво України”.

Розділ 1. Поняття правонаступництва

1.1 Визначення необхідності інститут правонаступництва

Протягом усієї історії розвитку земної цивілізації політичні, соціальні, економічні та інші зміни в суспільстві, війни та мирні об'єднання народів впливали на процес виникнення, становлення і розвиток держав, їхні територіальні зміни, а іноді навіть на припинення їх існування. Лише новітня історія розвитку цих процесів після Другої світової війни внаслідок деколонізації, об'єднання і поділу держав, відокремлення від них частин територій або входження однієї держави в іншу свідчать про виникнення понад ста нових держав на сучасній карті світу.

Так, у результаті деколонізації 60-70-х років XX ст. на теренах колишніх західних колоніальних володінь в Африці, Азії і Латинській Америці утворилося близько 80 нових незалежних держав. Внаслідок відокремлення від Союзу РСР у 1991 р. Литовської, Латвійської та Естонської республік, а також наступного повного припинення його існування на території колишнього СРСР виникли 15 незалежних держав, включаючи Україну. 1992 р. декілька республік, які входили до складу Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, оголосили про свою незалежність і відокремилися від неї. Водночас на частині її території в межах двох республік, які залишилися, збереглася держава з новою назвою. Таким чином, на території колишньої СФРЮ утворилося п'ять самостійних нових держав - Боснія і Герцеговина, колишня республіка Югославії Македонія, Республіка Словенія, Республіка Хорватія, а також Союзна Республіка Югославія, в якій залишилися Сербія і Чорногорія. Внаслідок поділу 1992 р. єдиної держави - Чехословацької Соціалістичної Республіки - утворилися дві самостійні держави: Словацька Республіка та Чеська Республіка. А після об'єднання 1990 р. двох самостійних держав Єменської Арабської Республіки і Народно-демократичної Республіки Ємен на їхніх територіях утворилася нова держава - Республіка Ємен.

Відповідно до двох угод про об'єднання між Федеративною Республікою Німеччини та Німецькою Демократичною Республікою від 18 травня і 31 серпня 1990 р., а також Договору про остаточне врегулювання щодо Німеччини, підписаного ФРН та НДР і чотирма союзницькими державами - Великою Британією, СРСР, США і Францією, НДР припинила своє існування, а її територія ввійшла до складу ФРН. У результаті таких державних перетворень перед їхніми учасниками обов'язково постають важливі і принципові питання щодо наступного існування та відповідальності за їхні попередні договірні, майнові т

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать