Авторські та суміжні права в музиці

План

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика музичного твору, як об’єкта авторського права

Розділ 2. Суміжні права артистів – виконавців та виробників фонограм

Розділ 3. Виплата роялті (винагороди) та відповідальність за порушення авторських та суміжних прав в Україні

Розділ 4. Порушення авторського права та судова практика у сфері неправомірного використання музичних творів, виконань та фонограм

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Музика завжди була і є одним із самих затребуваних видів мистецтва. В останнє десятиліття використання результатів творчої діяльності в сфері музики набуло масового характеру, з’явились нові способи використання музичних творів, музичних виконань і фонограм, які дозволяють отримувати доступ до вказаних об’єктів все більш широкому колу осіб. Стрімкий розвиток техніки суттєво загострив конфлікт між інститутами авторського права та суміжних прав, які розвиваються, з однієї сторони, і об’єктивними потреб суспільства в доступі до культурних цінностей, до інформації – з другої. Простота та доступність сучасних технічних засобів, які надають їх власникам фактичну можливість безперешкодного використання результатів інтелектуальної діяльності в сфері музики, зокрема можливість їх "цифрового" копіювання в необмеженій кількості, привели до масштабного збільшення випадків порушення законодавства про авторське право та суміжні права.

Низький рівень дотримання законодавства в даній сфері багато в чому викликаний тим, що переважна більшість сучасних музикантів не обізнані про права, що їм належать і про можливі способи їх здійснення та захисту. Як наслідок, вони часто здійснюють грубі помилки при вирішенні питань про використання створених об’єктів.

Метою даної роботи є дослідження особливостей авторського права та суміжних прав в музиці.

Основу дослідження даної теми становлять сучасні праці, які відображено у публікаціях І.Сілонова, В.Погуляєва, С.К. Ступака та підручниках О.П.Орлюка, О.Д. Святоцького, М.В. Іванова та ряду інших авторів.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань: надати характеристику музичному твору, як об’єкту авторського права; розкрити обсяг суміжні права артистів – виконавців та виробників фонограм; висвітлити питання виплати роялті (винагороди) та відповідальності за порушення авторських та суміжних права в Україні; навести приклади із судової практики, у сфері використання музичних творів, виконань та фонограм.

Розділ 1. Загальна характеристика музичного твору, як об’єкта авторського права

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон) музичні твори з текстом і без тексту є об’єктами авторських прав.

Законодавство про авторське право традиційно не містить легального визначення твору. Дана прогалина частково заповнена в юридичній науці: в працях вітчизняних вчених, які спеціалізуються в сфері авторського права, можна виявити безліч різноманітних варіантів визначення твору. Найбільшого поширення отримало визначення, дане В.І. Серебровським більше 50 років назад. Під твором він розумів "сукупність ідей, думок, образів, отриманих в результаті творчої діяльності автора своє вираження в доступній для сприйняття людськими почуттями конкретній формі, котра допускає можливість відтворення". Існує також багато інших варіантів визначення твору, які так чи інакше розкривають його суть.

На відміну від поняття "твору" поняття "музичний твір" в юридичній літературі зазвичай не розкривається. Для того, щоб сформулювати відповідне визначення, необхідно звернутися до однієї із його складових - поняття "музика". В одному із самих авторитетних музикознавчих видавництв сучасності музика визначається, як "вид мистецтва, котрий відображає дійсність та впливає на людину за допомогою осмислених і особливим чином організованих по висоті і в часі звукових послідовностей, що складаються в основному з тонів – звуків певної висоти ".

Таким чином, музичний твір можна визначити як сукупність ідей та образів, отриманих в результаті творчого процесу відображення людиною реальної дійсності своє вираження у формі організованих по висоті і по часу звукових послідовностей.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Дана норма поширює свою дію на всі без винятків види творів, в тому числі на музичні твори.

Охоронювану форму твору прийнято поділяти на внутрішню та зовнішню. Внутрішня форма складається із образів, які є невід’ємною частиною сюжету твору. Зовнішню форму музичного твору складає звуковий ряд, який являє собою певну послідовність звуків різної висоти та тривалості. Іншими словами, авторське право охороняє власне "музичний твір" - зовнішню складову музичного твору, яка безпосередньо сприймається при його прослуховуванні.

Музичний твір , як об’єкт авторського права має представляти собою в першу чергу результат творчої діяльності. В музиці ми стикаємося з великими трудностями на шляху визначення тієї границі, яка б відділяла істинно "діяльність творця" від звичайних людських зусиль, прагнення до досягнення резуль