Соціальна підтримка безробітної молоді

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади та нормативно-правові аспекти безробіття як соціального явища

1.1Сутність поняття «безробіття». Види та форми

1.2Нормативно-правова база регламентації роботи з безробітними громадянами

1.3Соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки безробіття

Розділ ІІ. Основні напрямки соціальної роботи з безробітним населенням

2.1 Державні гарантії забезпечення зайнятості населення. Державна служба зайнятості

2.2 Соціальний захист безробітних в Україні

2.3 Основні напрями щодо запобігання розширення безробіття та зростання зайнятості

Висновки

Список використаних джерел

В ступ

1.3 Соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки безробіття

Безробіття може призвести до погіршення відносин в сім'ї, агресії по відношенню до членів сім'ї, конфліктів і розлучень. Оскільки психопатичні симптоми зустрічаються не тільки у самого безробітного, але і у членів його сім'ї, можна визначити з достатньо високим рівнем вірогідності, що безробіття негативно позначається не тільки на тих, кого вона зачіпає безпосередньо, але і на тих, хто має до неї непряме, опосередковане відношення.

Причина того, що безробіття сприймається самим суб'єктом і його оточенням як найгостріша стресова ситуація, полягає в тому глибинному зв'язку, який існує між особовим самоусвідомленням і трудовою діяльністю. Робота є одним з головних чинників, що визначають внутрішнє самопочуття людини. Роки професійної діяльності роблять сильний перетворюючий вплив на його інтелект, характер, звички і схильності. В юності людина витрачає багато часу і сил на вибір професії і підготовку до неї, а після виходу на пенсію проходить довгий шлях адаптації до свого нового положення. Природно, що втрата роботи в працездатному віці сприймається значною більшістю людей як крах всього життєвого устрою.

Серед емоційних наслідків безробіття відмічається різке зниження самооцінки, у багатьох випадках виникнення депресивного синдрому з суїцидними тенденціями. Стрес, перенесений в період безробіття, може стати причиною скорочення індивідуальної тривалості життя [16, c.129].

У дітей в сім'ях безробітних частіше зустрічаються відхилення в поведінці. У дружини безробітного виявляється той же психологічний стан, що і у нього самого. Можна зробити висновок, що безробіття є могутнім джерелом стресу для всіх, хто так чи інакше потрапляє в поле її дії. Працівники, що уникнули звільнення, але знаходилися якийсь час під його загрозою, також переживають стрес. По своїй силі і наслідкам психологічна травма, що наноситься очікуванням звільнення, може бути навіть важче, ніж стан людини, що реально пережила втрату роботи.

У безробітних спостерігаються пасивність, розгубленість, фру-стрированість, невміння і нездатність адаптуватися в соціально-економічних умовах, що різко змінилися, інфантильність і споживацька позиція, образливість: щось їм недодали, хтось їм зобов'язаний, немає вираженої особистої і соціальної активності. Для представників даної категорії характерно уявлення про державну службу працевлаштування як про філантропну організацію. Звідси і покладання надії на те, що представники державної організації повинні допомогти йому в складній ситуації і тій що різко змінилася [4] .

Можна стверджувати, що для більшої частини міського населення стан бідності, як правило, зумовлений саме втратою роботи. В даний час через розповсюдження прихованого безробіття, коли на великому числі підприємств використовується зайнятість неповний робочий час, встановлюються вимушені відпустки працівників без оплати, групи ризику (з погляду попадання в «бідні») складають ті люди, які були зайняті на ділянках з низьким заробітком або на гігантських підприємствах, що не володіють гнучкою пристосовністю до ринку і його умов. Разом з тим навіть найбідніші серед працюючих мають перед безробітними ті переваги, що володіють доступом до ряду соціальних благ, які продовжують розподілятися через підприємства: вони не відокремлені від трудового колективу і, отже, у меншій мірі схильні до маргіналізації, особливо до її психологічних тягот. Але, з другого боку, вони ж в найменшій мірі можуть розраховувати на опіку служб соціального захисту [4].

Є деякі специфічні обставини, які спричиняють депривацію ряду соціальних груп суб'єктивно ще більш важкої. По-перше, ще не була зжита успадкована від радянської епохи психологія. В колишньому суспільному устрої держава гарантувала всім людям повну зайнятість і задовільний дохід, забезпечуючи достатній рівень споживання, причому незалежно від трудового внеску і індивідуальних зусиль. На сучасному етапі адаптаційний механізм до ринкових умов формується у людей дуже повільно. Обнадіює, що наголошується схильність у молодих людей до підприємництва і у людей розумових занять — до перепідготовки. По-друге, внаслідок затяжної економічної кризи у людей відсутня переконаність, що ситуація може покращитися. По-третє, немає усвідомлення необхідності жертви у вигляді тимчасового погіршення життєвих стандартів заради майбутнього, як це було в період індустріалізації.

Крім перерахованих безробіття має і інші соціально значущі негативні наслідки. Вчені вважають, що безробіття породжує соціальну агресію і збільшує кримінальність суспільства. В деяких дослідженнях був виявлений зв'язок між безробіттям і вбивствами, насиллям. За