Соціальні установки щодо ставлення до людей з особливими потребами

З МІСТ

Вступ.

Розділ 1. Поняття соціальної установки

1.1 Сутність соціальної установки

1.2 Соціальна установка і реальна поведінка

Розділ 2. Методичні основи дослідження соціальних установок ставлення до людей з особливими потребами

2.1 Образ інваліда в свідомості жінок

2.2Проведення дослідження образу інваліда у свідомості жінок за методикою СОЛ

2.3 Обробка та інтерпретація отриманих даних

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми. Реалізація прав людини в сфері праці та її соціального захисту є ознакою будь-якого демократичного суспільства, країни з соціально орієнтованою економікою. Стратегічний курс на побудову соціальної правової держави, інтегрованої у світовий економічний простір, що обрала Україна, потребує наближення вітчизняної гуманітарної політики до соціальних стандартів, які застосовуються у світовій практиці відносно різних категорій населення і спрямовані на забезпечення гідного життя людини. Однією з категорій, яка є певним індикатором рівня соціальної зрілості держави і суспільства, є інваліди – люди з обмеженими можливостями. Проблема забезпечення соціально-професійної реабілітації інвалідів в Україні є вкрай важливою й актуальною, особливо через зростання чисельності інвалідів в країні за 1994-2009 роки на 14% та низький рівень зайнятості дорослих інвалідів (15,4%).

Окремі теоретико-методологічні аспекти досліджуваної проблеми розглядались відомими зарубіжними вченими Г.Беккером, Е.Дюркгеймом, Г.Слезингером, Б.Гєнкіним, В.Роіком та ін. Вагомий внесок у дослідження соціально-економічних проблем ринку праці, питань дискримінації окремих категорій громадян в процесі працевлаштування здійснили такі вітчизняні вчені, як О.Амоша, Д.Богиня, О.Грішнова, Н.Борецька, Т.Кір’ян, А.Колот, А.Гриненко, Е.Лібанова, О.Новикова, О.Осауленко, А.Решетнікова та інші.

Мета роботи: дослідити проблеми ставлення до людей з особливими потребами на сучасному етапі розвитку суспільства.

Відповідно до мети дослідження в роботі поставлено і вирішено такі завдання:

- теоретично дослідити основи соціальних гарантій людей з обмеженими можливостями;

- проаналізувати основні критерії та показники соціальних установок;

- надати рекомендації щодо покращення процесу формування сучасних напрямків ставлення до людей з обмеженими можливостями.

Об’єктом дослідження є ставлення до людей з обмеженими можливостями.

Предметом дослідження є соціальні установки ставлення до людей з обмеженими можливостями.

Методи дослідження. В роботі застосовано діалектичний метод наукового пізнання, системний методологічний підхід до дослідження процесу соціально-професійної реабілітації, методи структурно-функціонального аналізу, методи порівняльного аналізу.

Інформаційною основою дослідження є матеріали Державного комітету статистики України стосовно проблем соціального захисту людей з особливими потребами.

Інформаційною базою роботи є наукові публікації, монографічні видання, підручники, чинне законодавство України та інші джерела.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ УСТАНОВКИ З ПОЗИЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА ЗАКОРДОННОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1.1 Сутність соціальної установки

Особистість, будучи суб'єктом спілкування у групі, займаючи певну позицію в соціальному середовищі, виявляє оцінне, вибіркове ставлення до людей, що її оточують.

Вона зіставляє, оцінює, порівнює й обирає осіб для взаємодії і спілкування, враховуючи можливості конкретної групи, власні потреби, інтереси, установки, досвід, які в сукупності становлять конкретну ситуацію життєдіяльності особистості, постають як соціально-психологічний стереотип її поведінки.

Особливості реагування індивіда на навколишнє середовище та ситуації, в яких він опиняється, пов'язані з дією феноменів, які позначають поняття “установка”, “атитюд”, “соціальна установка” та ін.

Установка особистості свідчить про її готовність діяти певним способом, що зумовлює швидкість її реагування на ситуацію і деякі ілюзії сприймання.

Установка — цілісний стан особистості, вироблена на основі досвіду готовність стійко реагувати на передбачувані об'єкти чи ситуації, вибіркова активність, спрямована на задоволення потреби.

Традиційно установку розглядають як готовність до певної активності. Ця готовність визначається взаємодією конкретної потреби із ситуацією, її задоволенням. Відповідно установки поділяють на актуальні (недиференційовані) та фіксовані (диференційовані, вироблені в результаті повторного впливу ситуації, тобто базуються на досвіді).

Важливою формою установки є соціальна установка (атитюд).

Атитюд (англ. attitude — ставлення, установка) — внутрішній стан готовності людини до дії, що передує поведінці.

Атитюд формується на підставі попереднього соціально-психологічного досвіду, розгортається на усвідомленому і неусвідомленому рівнях та регулює (спрямовує, управляє) поведінку індивіда. Він зумовлює стійку, послідовну, цілеспрямовану поведінку в ситуаціях, що змінюються, а також звільняє суб'єкта від необхідності приймати рішення і довільно контролювати поведінку в стандартних ситуаціях, може бути чинником, що зумовлює інертність дії та гальмує пристосування до нових ситуацій, котрі вимагають зміни програми поведінки.

Звернулися до вивчення цієї проб

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать