Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками

Курсова робота

зі спеціальності “Практична психологія”

на тему “ Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками”

ПЛАН

1. ВСТУП

2. Теоретичний підхід до корекції сімейних відносин

3. Особливості корекції дитячо-батьківських відносин

А) Ознайомче-діагностичний етап

Б) Основний етап

В) Закріплююче-результативний етап

4. Розробка конкретної корекційної програми (додаток № 1)

5. ВИСНОВКИ

6. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Останнім часом доводиться чути численні нарікання типу: “Як сильно змінилась сучасна молодь: палить, п’є, грубо висловлюється, ні поваги до старших, ні сорому… А було ж колись зовсім по-іншому…” Важко з цим не погодитись, адже це є важливою проблемою сучасного суспільства. Та ж звідки це? Де ж криються витоки соціально-несхвальної поведінки молоді? – Спадковість? Але ж старші покоління були зовсім іншими: ввічливими, сором’язливими, поважаючими старших… Виховання? І на згадку приходить сім’я, де людина отримує свій перший досвід соціальної взаємодії. Причому деякий час сім’я залишається єдиним місцем отримання такого досвіду, не втрачаючи свою важливість і після появи в житті людини дитячого садка, вулиці, школи та інших інститутів соціалізації. І якщо витоки небажаної поведінки дітей (в майбутньому - дорослих) походять з родини, то саме з неї і слід розпочинати психокорекційну роботу. Простеживши сучасні тенденції розвитку батьківсько-дитячих стосунків можна виділити зокрема такіз них: формування виховної функції сім’ї в умовах відсутності цілісної системи підготовки до батьківства і деформації системи цінностей суспільства та окремих його членів; відсутність умов для повноцінного функціонування сім’ї; переважання потреб над можливостями; домінування в більшості сімей матеріальних потреб над духовними [1]. Чи не впливає це на появу все більшої кількості сімейних проблем?

Психокорекція сім’ї в нашій країні з’явилась досить недавно і не є такою ж звичною як для більшості західних країн. Та все ж вона розвивається і розповсюджується, переконливо доводячи свою важливість та необхідність. Ця робота має на меті розглянути теоретичні аспекти тривалої психокорекції дитячо-батьківських відносин і простежить динаміку її практичної частини, зосередивши увагу на сім’ях з дітьми підліткового віку. Цей вибір був зумовлений трьома важливими факторами: 1) для дітей різного віку (а відповідно і до їх родин) необхідно застосовувати різні методи психодіагностики і прийоми корекції, опис яких вимагає значно більшого обсягу роботи; 2) найважчим у житті сім’ї вважається період, коли дитина знаходиться у підлітковому віці [3]; 3) завдяки свідомому осмисленню подій підлітки можуть брати активну повноцінну участь у психокорекційній роботі.

На особистість підлітка особливо впливає стиль його стосунків з батьками, що лише частково зумовлюється їх соціальним становищем. Сукупність установок батьків, їх емоційного ставлення до дитини, сприйняття дитини батьками і відповідних способів поводження з нею утворюють стиль сімейного виховання. За сучасних умов існує чотири найбільш поширені варіанти батьківсько-дитячих стосунків [1]: традиційний, демократичний, ліберальний, дітоцентричний. Традиційний або авторитарний характеризується педагогічним впливом по вертикалі зверху-вниз, тобто від батьків до дітей. Головною вимогою стосунків є повага до авторитету старших і підкора їм. Результатом соціалізації дитини в такій сім’ї є її здатність з легкістю виконувати накази, доручення тощо, тобто вписуватися у “вертикально організовану” суспільну структуру. Як правило, діти з таких сімей безініціативні, негнучкі в спілкуванні, чинять і діють, виходячи з уявлень про необхідність і “треба”. Вони чітко дотримуються обов’язку перед своїми батьками і добросовісно його виконують.

Демократичні стосунки будуються на взаємодії, автономності членів сім’ї і сприйнятті одне одного такими, якими вони є. Виховна взаємодія відбувається в “горизонтальній площині”. Між батьками і дітьми відбувається “діалог рівних”. У стосунках завжди враховуються взаємні інтереси, причому з віком дитини зростає і вага її думки. Результат виховання в такій сім’ї – засвоєння дитиною демократичних цінностей, гармонізація її уявлень про права і обов’язки, свободу і відповідальність. Дитина зростає активною і самостійною, доброзичливою, адаптованою до оточуючого світу, впевненою у собі і емоційно врівноваженою. Разом з тим, саме у дітей, які виховуються у демократичних сім’ях, часто виявляється небажання підкорятися соціальним вимогам: вони не люблять, щоб ними командували, не бажають підкорятися комусь сильнішому, більш владному, що, як засвідчує життя, провокує проблеми взаємин з іншими членами і структурами суспільства. Турбота про батьків у зрілому віці дітей з таких сімей стає нормою їхніх взаємостосунків.

Ліберальний стиль стосунків спостерігається в сім’ях, в яких життя складається так, як складається: кожний член сім’ї живе своїми почуттями, справами, інтересами. Характерним є заблудження батьків, що саме в такий спосіб вони допомагають своїй дитині формувати самостійність. В реаліях же життя такі діти практично бездоглядні. В сім’ї панує відчуженість і відокремленість. І саме ці діти виростають байдужими до своїх батьків та їхніх проблем.

Дітоцентричний варіант сімейних стосунків характеризується впливом по вертикалі, але знизу-вв